Наші далекобійні дрони залітають вже на дальність 1000+ км.
А дрони середньої дальності постійно літають на 500-600.
В мене питання.
А чи можемо ми накопичити хочаб на раз- два в місяць 100-120 шт для москви?
Думаю, цілей військового характера там придостатньо…
А то якось несправедливо …
***
Життя херсонських вулиць.
Місто щодня змінює війна. Забиті вікна, порожні дитячі майданчики, пошкоджені обстрілами російських військ вулиці. Але херсонці дбають про місто та залишаються вдома, поруч з тими, хто їм рідний та близький.
***
У Станіславі росіяни атакували з БпЛА автівку “швидкої”, яка евакуювала поранених.
Перед цим внаслідок удару ворожого дрона по селу 45-річний чоловік і 40-річна жінка дістали вибухові травми і уламкові поранення.
Коли бригада “екстренки” транспортувала постраждалих до лікарні, ворог скинув на них вибухівку з дрона.
Внаслідок цього машина – знищена. Дивом медичні працівники не постраждали.
***
Завтра будет уже две недели, как мы живем в Черновцах... Здесь не стреляют, и, к счастью, не "прилетает". По улицам ходят люди, едут машины, ночью горят фонари... Такая, непривычная, практически "мирная" жизнь.
Вместе с тем, где-то в глубинах памяти сохраняется еще "маячок опасности": стоит промчаться под окном машине, надсадно набирающей обороты, как чудится полет вражеской ракеты, резко хлопнувшая в нашем общежитии дверь, ассоциируется с "прилетом", пролетевший над городом вертолет- явный признак опасности...
Впервые за эти две недели, только сегодня утром услышал сигнал "повітряної тревоги" и первая мысль была, о нашем многострадальном Херсоне... Позже, уже днем, знакомые, оставшиеся в прифронтовой полосе, сообщили, что с вечера, после обстрела андрофагами нашего поселка, было уничтожено несколько домов, жителей которых, доставали из под завалов. Серьезно пострадало и здание 26 школы... К сожалению, с нашим бегством, война не закончилась, она продолжается и все также гибнут люди...
Не знаю чувств других, вынужденных переселенцев, однако, лично в моей душе, остается чувство вины, перед теми, кто остался в нашем убиваемом андрофагами Херсоне и все также, рискуя жизнью, живет под ежедневными обстрелами...
***
Все ж таки Каховська тачанка епічний символ страхіття війни: чотири коні Апокаліпсису, позаду, на повозці люди із диявольськими зірками на шоломах та кулеметом - механічним символом масового вбивства 20 сторіччя.
Тэги: