Ян Ярчук
Сьогодні зранку став свідком двох дронових атак від п…росіян.
Буквально в 15 метрах від мене.
І чесно — я трошки підварився.
З одного боку — по марафону речники розповідають, що місто типу під захистом, сітки там десь вішають, все ок. І в той же час — «виїжджайте, люди», х зна куди і х зна за що.
А з іншого — бачу, як прості люди і бізнес, який ще остаточно не вмер, по дворах тягають якісь рибацькі сітки, щось там колхозять, щоб хоч якось себе прикрити.
Ну це ж капець, по факту.
Чи, може, я щось не так бачу?
***
В Херсоні мати плани на наступний день – це, в буквальному розумінні, розробити, як мінімум, п’ять варіантів робочого дня в залежності від розвитку подій. Сьогодні саме такий звичайний, можна сказати, різноплановий робочий день – зранку дві зустрічі та справи на офісі швидко переносили на невизначений час через арту, що крила наш район. Потім, з попереднього досвіду, слідкували за повідомленнями про пересування дронів, щоб розуміти логістику потрапляння в інший район, де проводили тренінг. Через безпекову ситуацію, три рази переносили подію, яка теж була запланована заздалегідь… В принципі, майже все встигли – щось в телефонному режимі, щось в онлайні).
***
У вересні місяці буде два роки як ми з дружиною покинули дім на Лівобережжі і стали ВПО. ВПО – це ті, кого ми раніше називали бомжами. Я не нарікаю на долю.Мені 65р.,здоров’я і вміння працювати автомеханіком ще є.Орендую кв у Києві, заробітку вистачає в обріз. Життя навчило економити. Але не полишає думка- що далі? На скільки мене ще вистачить? По тім куди? Літнім людям з букетом хвороб прожити поза рідним домом просто нереально. Раджу таким: сидіть і виживайте вдома. Так, не мед, але ж рідні стіни (якщо вони ще є).
***
Поблукала нашим славним рідним до болю, найкращим Островом. Я не була там досить довго, як для мене. Яке враження… якщо чесно, то не дуже…
Пустовато, людей мало. Але жарко дуже, може більш знаходяться вдома, коло будинків справжня краса, майже кругом все ухожено, багато квітів, краса неймовірна. У нашому домі вже 2 тижні забивають вікна самотужки, своїми жильцями. Раніше по вікнах можна було подивитися скільки ж нас, тих, хто вдома. А тепер багато забитих вікон, та й світломаскування..
А люди наші просто неймовірні, чисте золото, без всякого пафосу хочу це сказати.
***
Ніхто не питає, скільки коштує жити без дому.
Зате рахують, скільки ми ВПО «отримали».
От тільки ніхто не рахує:
– скільки ночей ми спали не вдома, а де довелось;
– скільки разів ковтали сльози, коли чули: «Понаїхали»;
– скільки разів хотіли просто повернутись додому, якого вже нема.
А ще кажуть: «Пора повертатись до нормального життя».
А як?
Коли дім знищено.
Коли компенсацій — нуль.
Коли доводиться ще й доводити, що ти щось втратив.
Немає нічого нормального в тому, щоб жити без дому — і без підтримки.
***
Бачила панічні дописи, що дрони беруть під контроль головну дорогу з Херсона. Пишу звідси вже як напівмісцева.
Ну камон, пробилося туди пару фпвіх. Дорогу щодня укріплюють (це видно) і, сподіваюся, підтягують туди реб та інші засоби.
Але. По ній щодня і далі дуже активний рух. Сотні машин. І доїжджають живими.
Нащо розводити паніку?
Не контролюються фпвхами тут всі дороги, це ж неправда.
Це не означає, шо не треба бути обережними, так – треба організувати на автівку реб. Але і перебільшувати не варто.
Як їздила по ній спокійно – так і далі їздитиму. Їм ще до контролю за Херсоном чи трасами – срать і срать.
Забула додати:
Замість паніки – купіть собі whoоver (перехоплювач відеосигналу), тенетта і дробовик. Ці речі забезпечать вам підготовку до будь-якого варіанту.
Дарина Лапіна
