Марина Поліщук
Звичайний день в Херсоні. Ранок, сильний вибух, страшно, чути, як посипалося скло… Ага, десь поруч. Одягаєш одяг, жую якусь пігулку, щоб заспокоїтися, в дворі вже сусіди, з’ясовуємо що сталося, хтось вже прибирає скло, телефонуємо куди треба… І починаю шукати, чим себе заспокоїти. Якщо я вдома, то починаю щось готувати, заспокоює. Коли телефонували друзі і знайомі, що там і як, вже нарізала олів’є і насмажила оладки. А почалося все з дрона… Херсон живе!
***
Я щоразу чомусь дивуюся, як один українець заздрить копійчаній виплаті ВПО, коли сам нічого не втратив і продовжує жити у власній хаті, спати у власному ліжку і їсти з власного посуду. Нічого. Вистоїмо!
У РФ заявили про знешкодження 120 безпілотників — в аеропортах колапс.
Наприклад, через небезпеку БПЛА в Шереметьєво скасували 174 рейси і затримали ще 47, через що в будівлі аеропорту зібралися натовпи.
А у нижегородському аеропорту “Стригіно” вже добу діє режим “Килим” — пасажири ночували на підлозі в залі очікування.
***
Як справи в Херсоні?
Як завжди, дронів як мух або комарів. Атакували вже дві АЗС, що далі невідомо.
Так і живемо.
Владу не критикую сподіваюсь вона робить усе можливе для захисту населення.
***
Кажуть, “жінки, які ліплять вареники з вишнями, потрапляють до раю без черги”.
***
Діти Херсона. Попри щоденні обстріли й небезпеку, вони вміють радіти життю — граються, мріють і сміються. І кожна їхня усмішка — це перемога над страхом й доказ того, що життя сильніше за війну.
***
Херсон… Чого мені бракує, де б я не була? – Великої води, бо річка – то не потічок, то розлив на кілометр, широких прямих вулиць (ну, ок, рідна Забалка з балками – то виключення), дерев вздовж всіх вулиць таких щільних, що перетворюють центральні вулиці на зелені тунелі, неспішного променаду від залізничного вокзалу до набережної спекотного літного вечора…
Храбан Діана
