Олександр понад 15 років працював промисловим альпіністом у Запоріжжі, однак війна змусила його різко змінити своє життя і стати на захист країни. У війську він вже понад 2 роки, має відзнаку Президента України «За оборону».
Його позивний – Чук. У війську він пройшов шлях від водія до сапера, а тепер є командиром взводу.
До речі, Олександр родом із Золотої Балки, що на Херсонщині. Цей населений пункт розташований на правобережжі та перебував під російською окупацією.
Історію Чука розповіли на сторінці 124-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ, де він служить вже понад 2 роки.
На передодні великої війни Олександр саме приїхав у село до батьків.
«Коли почали літати ракети, всі були в шоковому стані. Поки всі думали, що робити, я поїхав в Запоріжжя до територіального центру комплектування».
Досвіду військової служби у нього не було, тож чоловіку сказали зачекати. Та Олександр не міг сидіти склавши руки. Через племінника, який працював у ТЦК, він попросився на Херсонський напрямок, де його взяли до 124-ї бригади ТРО.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Насправді в Херсоні було чимало наших військових: розповідь бійця ЗСУ про початок окупації міста
Коли бригаду тільки формували, Олександра відразу записали у водії. Однак згодом він пройшов навчання та отримав спеціалізацію сапера.
«Чесно, я ніколи не думав, що працюватиму із вибухівкою», — зізнається Чук.
Його не лякала нова відповідальність, і він почав інтенсивно вивчати всі тонкощі цієї небезпечної справи. Сьогодні займається саперною роботою вже декілька років і відчуває постійну потребу вдосконалювати свої знання.
«Насправді Чук соромиться, адже зараз він обіймає посаду командира взводу, тож командування його навички визнає. Олександр має відзнаку Президента України «За оборону», – пишуть на сторінці 124-ї бригади ТРО.
Працював військовий на лівобережжі Дніпра Херсонщини. Ба більше, Олександр згадує:
«У складі групи я був одним із перших, хто займав нові позиції на лівобережжі Херсонщини, тоді ще не було зрозумілих троп, не було визначеного укриття, нам довелося «досліджувати» місцевість та готувати позицію для наступних ротацій».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Найбільше мені подобаються виходи»: історія військового, який пройшов свій перший штурм у Кринках на Херсонщині
Це був непростий час, сапери мали багато роботи, але ворог також не давав спокою.
«Коли заходили на нову позицію довелося прийняти стрілецький бій, хоча мали двох поранених, але противник зазнав 100 відсоткові втрати», – наголошує Чук.
Сьогодні він більше займається справами взводу, проте продовжує брати участь у бойових завданнях. Він часто виїжджає разом із підрозділами БПЛА, де вони організовують «подарунки» для окупантів. Олександр допомагає виготовляти вибухівку, яку пізніше скидають з безпілотників на позиції ворога.
Після перемоги Олександр мріє повернутися до своєї цивільної професії – знову працювати промисловим альпіністом та допомагати відбудовувати Україну.
Фото зі сторінки 124-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ
Тэги: