Упевнений, що пальців однієї руки вистачить, аби перерахувати посади державного масштабу, які є ключовими у військовий період. І серед них точно є керівник «Укроборонпрому» (УОП). Аж раптом 24 червня (японський городовий!) вирішили на переправі коней поміняти: Кабмін зняв Юрія Гусєва з посади гендиректора цього держконцерну.
Хтось скаже – як грім серед ясного неба. Можливо, для багатьох, але не для херсонських журналістів і, зокрема, не для автора цих рядків. Річ у тім, що до того, як пан Гусєв почав директорувати в УОП, він із літа 2019-го до грудня 2020-го очолював Херсонську облдержадміністрацію (ОДА). І мені, тоді журналісту херсонської газети «Гривна», неодноразово доводилося писати про його трудові подвиги на цій посаді, а точніше – про їхню катастрофічну відсутність.
Хоча, відверто кажучи, ніхто від Гусєва на них і не чекав. Він був лише «одним із», черговим засланцем, виконавцем «кадрової кадрилі» в прохідному дворі під назвою «Херсонська ОДА».
До речі, уперше в Херсоні термін «кадрова кадриль» пролунав із уст президента Кучми, коли він у грудні 2001 року приїхав представляти в ролі чергового губернатора (7-го за рахунком за 10 років незалежності) Юрія Кравченка, «забрудненого» в справі Гонгадзе.
«Закінчимо цю кадрову кадриль, ось вам генерал-губернатор», – запам'ятав я слова Леоніда Даниловича на пресконференції.
Але вже в травні 2002-го Кравченка було змінено Анатолієм Юрченком, якого в липні 2004-го змінив Сергій Довгань, якого в жовтні того ж року змінив Володимир Ходаковський, якого через 4 місяці змінив Борис Сіленков і так далі. Тут важко не помилитися, але Юрій Гусєв став 18-м у цьому скорботному списку (а всього в ньому – понад 20 душ, включаючи «партизана» Геннадія Лагуту).
Як їх усіх призначають? Традиційно – «договорняки». Ось іще один реальний приклад (як у передвоєнний час став губернатором Лагута, усі й так знають). Двічі я інтерв'ював Анатолія Гриценка – тоді вже ексміністра оборони України. На моє запитання, як ви стали міністром, він відповів так.
Після Помаранчевої революції, активним учасником якої він був, президент Ющенко запитав: ким працювати хочеш? У відповідь пролунало – міністром оборони. І вдарили по руках.
«А десь за пів року моєї міністерської роботи, – продовжив розповідь Гриценко, – в одній із ситуацій ми з Ющенком із величезним здивуванням дивилися один на одного».
Виявилося, що президент НІЧОГО не знав про армійське минуле Гриценка (остання посада – в аналітичному управлінні Генштабу ЗСУ, полковник). А Гриценко й у поганому сні не міг уявити, що на посаду міністра оборони можна було призначити людину, не будучи впевненим в її розумінні армійських проблем.
Отак, мабуть, і Президент Зеленський у грудні 2020-го зробив Юрія Гусєва гендиректором УОП. А що – бекграунд у 41-річного на ту мить Гусєва «дуже навіть». Кандидат економічних наук та доктор богословських наук, знання кількох мов, робота на вельми високих посадах у Мінекономіки, Міноборони, Мінфіні, закордонні ділові контакти.
Ось «ранній» Президент Зеленський і вирішив, що якщо гуси за легендою врятували від варварів Рим, то Гусєв точно врятує «Укроборонпром». Від кого? Напевно, від його попереднього голови Романа Романова – теж, до речі, херсонця.
І тут теж, до речі, «історія з географією». Працював собі Романов у Херсоні, тримав шикарний автосалон, трішки в політику грався. І тут раптом – бац! – і Порошенко, якого Романов просував у Херсоні на виборах, у президенти прорвався. Уже не знаю, чи був у них такий самий «міжсобойчик», як у Гриценка та Ющенка, але з липня 2014 року Роман Романов очолив «Укроборонпром».
У чому полягала логіка призначення? Та бозна, яке відношення Романов мав до оборонки. Але в нього, можна сказати, вийшло. Виняток, який підтверджує правило: підприємець без особливого досвіду (але й без корупційного минулого) зробив багато хорошого для галузі. До речі, Романов пішов із цієї посади за власним бажанням і не забрудненим, що є рідкістю на таких верхах.
Але повернімося до Гусєва, а точніше, до Зеленського. Дуже шкода, що Президент не вважав за потрібне попередньо ознайомитися з думкою про Гусєва на посаді голови Херсонської ОДА. Упевнений, йому видався б інформативним мій матеріал у газеті «Гривна» у жовтні 2019 року під назвою «Херсонська ОДА: слідами "95-го кварталу"».
Дізнайся тоді Зеленський про плани Гусєва щодо створення в ОДА «Управління щастя» з 11 високооплачуваних чиновників для вимірювання рівня щастя жителів області, він зрозумів би миттєво, що Юрій Веніамінович – чистої води вигадник. І залишив би його просто досиджувати в нашому «занюханому» регіоні.
Тоді зараз не довелося б говорити про роздутий на 20% штат УОП і витрати в 450 млн грн на рік ТІЛЬКИ на утримання концерну (без урахування виробництва). А ще констатувати факт, що зараз в УОП куди не кинь – усюди клин.
Так, Президент тоді помилився, але сьогодні, коли він знайшов у собі мудрість це визнати та змістити Гусєва, ціна питання зросла на кілька порядків. Є такий поширений вислів – людина на своєму місці. Це означає, що її ККД = 100% чи близький до цього. Гусєв був не на своєму місці, керуючи Херсонською ОДА, і, що цілком природно, виявився чужим у концерні УОП.
Судячи з дуже глибокої аналітики на сайті «Економічна правда» у матеріалі «Коні на переправі», проблеми в УОП при Гусєві були за всіма напрямками. І по танках «Оплот», і по протитанкових «Стугнах», і по далекобійних ракетах «Сапсан», і по створенню патронного заводу, і... і... і...
Мало того, дехто Юрій Гудименко у Facebook вельми переконливо доводить, що нібито була якась «мутка» УОП з випуску на Одеському авіазаводі американських вертольотів «Ірокез». Стверджує, що, за словами Гусєва, уже цього року буде налагоджено ліцензоване виробництво. Найпікантніше, що ні директор авіазаводу, ні американські власники ліцензії про це – ні сном, ні духом. Якщо це правда, то що це – чергова фантазія після «Управління щастя»?!
Вочевидь, пан Гусєв благополучно розлучиться з гендиректорською посадою і знайде себе десь у приватному бізнесі. Йому 44 роки, і подейкують, що Юрій Веніамінович проситься послом України до однієї з європейських країн, хтось називає Чехію. Як кажуть у таких ситуаціях в Одесі – «щоб я не мучився!».