«Ми повинні сказати це: Росія – фашистська держава» – так називається стаття, опублікована ще в травні в авторитетному американському виданні The New York Times. Її автор – Тімоті Снайдер, професор історії Єльського університету, автор книг про фашизм, тоталітаризм та історію Європи. Тези автора, викладені в цій публікації, не втрачають своєї актуальності – вони дають розуміння причин сьогоднішньої війни Росії проти України.
Переклад і адаптація «Громадського радіо».
«Як ідея, фашизм ніколи не програвав»
Фашизм – це культ ірраціональності та жорстокості, і цю ідею неможливо просто знищити. Поки нацистська Німеччина виглядала могутньою, її ідеологія здавалася дуже спокусливою для європейців і не тільки. Лише на полі бою Другої світової війни фашизм програв. І ось він повернувся – цього разу вже Росія веде фашистську руйнівну війну.
Ми помиляємося, якщо зводимо наш страх перед фашизмом до образу Гітлера чи Голокосту. Фашизм народився в Італії і здобув популярність в Румунії, де фашисти були ортодоксальними християнами, які мріяли про зникнення насилля і жорстокості. Вони мали послідовників усюди в Європі та навіть в Америці. Який би вигляд і форми не приймав фашизм, він виражає перемогу волі над розумом.
Саме тому неможливо дати йому точне визначення. Часто люди люто сперечаються про те, чим же є фашизм. Сучасна Росія відповідає більшості критеріям, які використовують дослідники для визначення терміну:
• Культ особистості – Владіміра Путіна;
• Культ мертвих довкола перемоги в Другій світовій війні;
• Міф про золоту епоху імперської величі, яку треба відновити шляхом «цілющого» насилля – убивчої війни проти України.
Україна не вперше стає об’єктом фашистської війни. Захоплення країни було головною воєнною ціллю для Гітлера в 1941 році.
Гітлер вважав, що СРСР був єврейською державою: диктатор планував скинути радянське керівництво в УРСР і встановити лояльне нацистській Німеччині, щоб загарбати родючий український чорнозем. Унаслідок цього в СРСР почався би голод, а Німеччина стала б імперією. Гітлеру здавалося, що це буде дуже просто, адже СРСР, на його думку, був штучним утворенням, а українці – колоніальним народом.
Схожості з путінською війною вражають. Кремль вважає Україну несправжньою державою, а президент-єврей начебто тільки підтверджує таку думку. За цією логікою, якщо прибрати еліти в Україні, нерозумні маси одразу ж встануть під російське крило. Сьогодні саме Росія не дає Україні постачати їжу світові, що загрожує голодом для Глобального Півдня (відповідно до емпіричного поділу світу на заможніші північні й бідніші південні країни – ред.).
Більшість людей не поспішають називати Росію фашистською, адже сталінський СРСР іменував себе антифашистським. Однак це не допомагає зрозуміти, чим фашизм є насправді. СРСР разом із Америкою, Британією та іншими країнами перемогли нацистську Німеччину й союзників у 1945 році. Однак боротьба Радянського Союзу з фашизмом була непослідовною.
Чому фашизм в Росії став можливим?
До того, як Гітлер прийшов до влади в 1933 році, радянська влада розглядала фашизм як чергову форму капіталістичного ворога. Комуністичні партії в Європі вважали ворогом будь-яку іншу партію. Фактично така політика сприяла піднесенню Гітлера: хоча німецькі комуністи та соціалісти переважали нацистів кількістю, їм не вдалося об’єднатися. Після такого провалу Сталін змінив свою політику: він вимагав, щоб європейські комуністичні партії створили коаліції для протистояння фашистам.
Однак це тривало недовго. У 1939 році СРСР був де-факто союзником нацистської Німеччини, і дві країни вторглися в Польщу. Промови нацистів публікувалися в радянських газетах, а нацистські офіцери захоплювалися ефективністю радянських масових депортацій. Але росіяни не говорять про це сьогодні, адже це заборонено законами про збереження історичної пам’яті. Друга світова війна – елемент путінської міфічної історії про невинність Росії та втрачену велич, і, на його думку, Росія повинна мати монополію на жертовність і перемогу.
Відомий факт: Сталін зробив Другу світову війну можливою, коли приєднався до Гітлера, однак у Росії про це не можна говорити. Про це не можна навіть думати.
Неоднозначна позиція Сталіна щодо фашизму – це ключ до розуміння сучасної Росії. У часи Сталіна до фашизму ставилися нейтрально, потім погано, після цього добре – до моменту, поки Гітлер не «зрадив» Сталіна та не вторгнувся до СРСР – тоді фашизм знову став поганим. Але ніхто не говорив про те, чим є цей фашизм. Його можна було наповнити будь-яким значенням. Під час Холодної війни американці й британці стали фашистами. І «антифашизм» Сталіна не зупинив його від вбивства євреїв, а його послідовників – від об’єднання Ізраїлю з нацистською Німеччиною.
Радянський антифашизм – це політика «нас» проти «них», а не відповідь фашизму. За словами нацистського мислителя Карла Шмітта, фашизм починається з визначення ворога. Радянський антифашизм саме цим і займався, тому фашизм зміг повернутися в сучасну Росію.
Перевертаючи реальність: фашисти, які називають інших фашистами
У Росії XXI століття «антифашизм» – це право російського диктатора визначати національних ворогів. Російські фашисти Алєксандр Дугін та Алєксандр Проханов вільно виступають у ЗМІ. Сам Путін неодноразово посилався на працю Івана Ільїна, російського фашиста міжвоєнного періоду. Для президента «фашист» чи «нацист» – це той, хто протистоїть йому чи його плану зруйнувати Україну. Українці – це «нацисти», адже вони не називають себе росіянами й продовжують боротьбу з окупантами.
Мандрівник у часі з 1930-х із легкістю назвав би путінський режим фашистським. Символ «Z», мітинги, пропаганда, війна як акт очищення від насилля і смертельна западня довкола українських міст робить усе зрозумілим. Війна проти України – це не тільки повернення до традиційного фашистського поля битви, а й до традиційної фашистської мови та практик. «Інших» треба колонізувати. Росія ж ні в чому не винна через своє давнє минуле. Існування України – це міжнародна змова. Саме тому війна – це єдина відповідь.
Путін називає фашистів ворогами, тому міжнародній спільноті складно визнати, що він дійсно може бути фашистом. Однак у російській війні проти України «нацист» означає «недолюдину» – того, кого росіяни можуть вбити. Мова ненависті в бік українців дозволяє з легкістю вбивати їх, як усі побачили в Бучі, Маріуполі та в будь-якій частині України під окупацією. Братські могили – це не нещасні випадки під час війни, це очікувані наслідки фашистської руйнівної війни.
Фашисти, які називають інших людей «фашистами», – це фашизм вищого ступеню нелогічності, це культ дурості.
Це фінальна точка, де мова ненависті перевертає реальність, а пропаганда – це чиста [бараняча] впертість. Це апогей волі над раціо. Називати інших фашистами, коли ти сам фашист, – це основа путінської політики. Американський філософ Джейсон Стенлі називає це «підривною пропагандою». Я називаю це «шизофашизмом», а в українців є більш витончена назва – «рашизм».
Зараз ми більше розуміємо фашизм, ніж у 1930-х. Ми знаємо, до чого він призвів. Ми повинні визнати [дії Росії] фашизмом, адже тоді ми будемо розуміти, із чим маємо справу. Однак розпізнати фашизм не означає скасувати його. Фашизм – це не те, про що треба вести дебати. Це культ волі, що породжує вигадки. Це про міфи людини, яка «зцілює» світ насиллям, і ця думка буде підтримуватися пропагандою до самого кінця. Фашизму можна протистояти тільки через демонстрацію слабкості лідера. Лідера фашистів треба перемогти – і зробити все, що для цього необхідно. Тільки тоді міфи почнуть руйнуватися.
У 1930-х демократія переживала занепад, а фашистські режими готувалися до нападу на своїх сусідів. Якщо зараз Росія переможе в Україні, це буде не просто силовим знищенням демократії – це буде деморалізуючим фактором для демократій у всьому світі. Навіть до війни друзі Росії – Марін Ле Пен, Віктор Орбан, Такер Карлсон – були ворогами демократії. Перемога фашистів на полі бою покаже, що лише груба сила здатна вирішувати проблеми, а раціо є прерогативою невдах. Це покаже, що демократії повинні зникнути.
Якщо б Україна не чинила спротиву, ми би побачили «темну весну» для демократій на планеті. Якщо Україна програє, нас очікують десятиліття темряви.
Тэги: