Марина Поліщук
Кінбурнський півострів – єдина частина Миколаївської області, яка залишається в окупації з початку повномасштабного вторгнення РФ. Він охоплює й невелику територію Херсонщини. Під російською окупацією перебувають чотири села, розташовані на Кінбурні, де нині виживають близько сотні цивільних.
Про ситуацію в селах на Кінбурнському півострові розповів «Суспільному» місцевий житель Сергій (ім’я змінено з міркувань безпеки), якому з родиною вдалося виїхати з окупації. За його словами, на півострові залишається до сотні місцевих жителів, у селах бракує продуктів, ліків і дров, а виїхати з окупованої території дуже складно.
- ДОВІДКА. На Кінбурнському півострові розташовані чотири села. Три з них належать до Миколаївської області (Василівка, Покровка, Покровське) та одне – до Херсонської області (Геройське). Сукупно, за даними перепису населення 2001 року, на півострові проживало майже 1400 людей, найбільше – у Геройському (670 людей).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тисячі кілометрів із села Геройське до Миколаєва: історія примусової евакуації 86-річної жительки Херсонщини
«У людей немає ні продуктів, ні ліків»
Цивільним, які залишаються на півострові, дедалі складніше забезпечувати себе необхідним: запаси продуктів закінчуються, ліків узагалі немає.
«Там ще гірше буде, ніж в Олешках. В Олешках хоч на великій землі – а там коса взагалі відрізана. Від Дніпра й до затоки біля Рибальчого – там усього 4 кілометри відстані. Зараз ось люди доїдять продукти – і все. Якщо нічого не зміниться, то я не знаю, що там буде. Люди возили продукти – але востаннє було аж навесні минулого року», – розповідає Сергій.
За його словами, дуже важка ситуація в усіх селах. У Покровському наразі залишилося трохи більше 10 цивільних, у Василівці – 42 людей, у Покровці – 12-13 людей. Скільки жителів у Геройському, чоловік точно не знає. Він каже, що до Покровського, найвіддаленішого села, ймовірно, тривалий час уже не завозять продукти та інші необхідні речі.
«Вони живуть там впроголодь. Якийсь скот був, та вже давно кацапи постріляли його й поїли. Так би, може, щось би люди зарізали й харчувалися, а так нема. У Василівці 42 людини зараз. Оце збираються виїжджати вже третій місяць. Ніхто їх звідти не випускає. Уже й речі зібрані.
Покровка – там 13 чи 12 людей теж залишилося. Я не знаю, як вони виживають. У Геройському теж я не знаю, скільки там людей. Там теж люди є. Зараз ніяк не виїдуть взагалі. Тоді хоч якісь виїзди були, десь рік назад, отак місяців вісім», – розповів Сергій.
Крім того, каже чоловік, є велика нестача дров. Люди вимушені розбирати побиті будинки й брати звідти те, що може горіти. Навіть звичайні сірники теж закінчуються.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Не лише Олешки: у десятках окупованих сіл Херсонщини поблизу лінії зіткнення складна гуманітарна ситуація
Зі слів Сергія, сьогодні всі дороги на півострові заміновані, тому люди не можуть вільно пересуватися. Він розповів про родину, яка вирішила виїхати, однак у дорозі одна з машин підірвалася на вибухівці.
«Слава богу, що ніхто не постраждав. А що робити, як харчів немає? Вони заручники просто. Туди ж нічого не надходить взагалі. У Геройському насипали, там на продукти рибу ловили. Двоє людей підірвалися. Все, вже ніхто не сипе, уже риби не буде, уже продуктів не буде. Ані муки, ані жирів, нема ж нічого такого. От як людям жити?» – каже чоловік.
Він додає, що нині всі говорять про Олешки, але забувають про цей окупований куточок – Кінбурнський півострів, де теж є люди…
«Уже метрів 200-250 від моря – усе заміновано там»
Сергій розповів, що з часом на Кінбурнському півострові стало менше важкої військової техніки окупантів. Натомість він частіше бачив легші транспортні засоби, зокрема квадроцикли та багі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На відновлення Кінбурнського півострова підуть десятки років та мільярди гривень
«По селах жило душ по 200, напевно, може й більше. А зараз де-не-де так показуються. Вони зараз бояться, хоча раніше сміливо ходили. Так, раніше ж «Урали», «КамАЗи» постійно приїжджали, потім почали «буханки», «таблетки» їздити. «Тигрів» узагалі не стало, тих «барсів» їхніх броньованих. Потім «таблеток» все менше, менше командирських, потім почали квадроцикли, багі їздити. А такої техніки їхньої більшої я не бачив останнім часом», – говорить чоловік.
За його словами, місцеві жителі потерпають від тиску з боку російських військових:
«Неправильно подивився – все, тобі вже кричить: «Я тебе заберу в полон». Особливо п’яні, які шатаються по селах, то пристають до людей. Неправильно подивився – на наступний день приїжджають, одразу перевертають усе. Двох жінок убили: одну застрелили, іншій шию переламали. Людей забирали, вивозили. Одного діда забрали і з кінцями, уже п’ятий рік – «пропав безвісти». Забирали молодого хлопця, то був здоровий, нормальний мужик – став інвалідом, зараз на групі. Били, знущалися.
Людей роздягали, перевіряли наплічники, пальці, наколки. Заставляли паспорт брати російський. А молодим таким, хто може воювати, одразу дають паспорт і повістку. Коли референдум робили, сказали зібратися всім у клубі, будуть якісь збори там. Люди зібралися, вони клуб оточили, душ 15-20 автоматників. І референдум», – згадує Сергій.
Чоловік розповідає також, що місцеві жителі не мають можливості користуватися навколишньою територією, адже все навкруги російські окупанти мінують:
«Ліс почали садити в 1961 році: оце буде таке там, як було до 61-го року. Там на десятиліття ніхто жити просто не буде. Немає де там жити. У ліс не підеш, у море, у лиман не побредеш – всюди заміновано. Приїжджають до очерету, беруть «пелюстки» й просто кидають з ящика в очерет. Ковалівка (ймовірно, йдеться про Ковалівський ліс поблизу села Василівка, – прим. ред.), море – там заміновано в три, у чотири ряди міни. Ротація – приїхали – замінували. І так від моря все далі й далі. І вже метрів 200-250 від моря – все заміновано там».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Суцільна пожежа. Опубліковано карту постраждалого від війни Кінбурнського півострова
Сергій каже, що цивільне населення залишається на Кінбурнському півострові, бо не має грошей на виїзд або не хоче залишати власні будинки.
«Одним немає куди їхати, іншим немає за що їхати. Ну як може виїхати людина, якщо немає ні копійки? А хто своїми руками будував будинок – не хоче кидати просто. Шкода. От є такі люди, що будуть сидіти до останнього. І ніхто кацапів там не чекає і не чекав. Там наші люди. Там у когось є родичі. Там хоч і мало людей, але ж вони – люди. Зима прийде, вони, я не знаю, що будуть робити», – каже чоловік.
Фото: Вікіпедія
Ян Ярчук
