Автор: Марина ПОЛІЩУК

Позиція та вчинки Ігоря Колихаєва під час тимчасової окупації Херсона досі обговорюються. Хто він – зрадник, бо підігравав росіянам, створюючи ілюзію нормального життя в місті, чи герой, який не міг покинути містян, відчував свою відповідальність за Херсон як патріот України та не військова людина? Досі – жодної офіційної заяви від представників української влади із цього приводу.

Херсонська прокуратура відкрила кримінальне провадження за фактом зникнення міського голови, але як просувається справа, невідомо.

Лише в березні цього року росіяни нарешті визнали, що Колихаєв працював на Офіс Президента України та мав проукраїнську позицію, за що й був затриманий 28 червня 2022 року. Це чи не вперше самі окупанти розставляють крапки над «і» у питанні, чи сприяв міський голова Херсона росіянам.

Тож випливає, що Колихаєв – не зрадник.

Про те, де сьогодні перебу¬ває мер Херсона та в якому він стані, інформації обмаль.

У січні цього року правозахисна організація Центр громадянських свобод повідомила, що сину міського голови, Святославу Колихаєву, вдалося дізнатися хоч щось про батька завдяки тим, хто вибрався з полону.

За їхньою інформацією, мера спочатку утримували в Херсоні, потім – у Голій Пристані, далі перевезли в Каланчак.

Остання інформація про Колихаєва, за словами його сина, датована кінцем грудня. Він досі перебував під вартою в Херсонській області, десь поблизу контрольованої Росією території Криму.

Полонені, які бачили Ігоря Колихаєва, розповідали, що його фізичний стан дуже поганий: він хворий, кволий, худий та знесилений. Йому не дають їжі й забороняють будь¬кому ділитися з ним харчами. Не дозволяють і передавати теплі речі чи ліки.

Колишній міський голова Херсона Володимир Миколаєнко з 18 квітня 2022 року перебуває в полоні на території РФ. Зв’язку з ним немає з літа минулого року, про це розповіла «Суспільному» його племінниця Ганна Коршун­Самчук. За її словами, рідні отримали листа від полоненого в кінці серпня минулого року, більше жодного зв’язку з ним немає. Жінка розповіла, що зі слів тих, хто повернувся з російського полону, її дядько не падає духом, тримається.

«Їх возять по різних колоніях. У кожному з цих місць були різні умови утримання. Де було багато людей, скажімо, на якісь квадратні метри, десь більш­менш сприятливі умови. Ми знаємо, що в них є прогулянки, раз на тиждень. І їм раз на тиждень дозволяють прийняти гарячий душ. А ще ми знаємо, він уже без вусів своїх і без бороди. Він наголо пострижений», – каже Ганна.

Кожного тижня рідна сестра Миколаєнка з Німеччини дзвонить в інформбюро, де кажуть, що він є в списках, він живий, розповіла Ганна.

Міський голова Голої Пристані Олександр Бабич із березня 2022 року перебуває в російському полоні. Станом на початок січня цього року відомо, що він перебуває в Сімферопольському СІЗО № 2. Про це Центру прав людини Zmina повідомив житель Нової Каховки Євген, який перебував в одній камері з Бабичем та якому вдалося вибратися.

Олександр Бабич розповів Євгенові, що знаходиться в ув’язненні на території Криму вже 8 місяців.

«Олександр дуже схуд. Після того, як мене відпустили, я знайшов в інтернеті фотографії Олександра і порівняв з тим, як він виглядає зараз. Він дуже схуд. Він усім цікавився, особливо, якщо з’являлась хоч якась нова інформація. Олександр намагався все проаналізувати, розкласти по поличках та зрозуміти, що відбувається», – розповів Євген.

8 лютого 2023 року за поданням Асоціації міст України та Ради європейських муніципалітетів і регіонів Олександр Бабич здобув спеціальну відзнаку імені Павла Адамовича, мера Гданська, який у 2019 році загинув від смертельного поранення. Бабич відзначений європейськими партнерами як приклад свідомої відданості своїй Батьківщині та українцям, як представник всіх українських мерів, що були викрадені з початку російського вторгнення.