Рівно два роки тому, у березні 2022-го, з Миколаєва до Кропивницького вдалося евакуювати понад сотню дітей-сиріт, які могли потрапити в оточення окупантів. Подорож була ризикованою, адже перед тим росіяни розстріляли автобус, в якому до дітей їхали вихователі – троє з них загинули…

Своїми спогадами про події дворічної давнини поділилися із «Суспільним» організатори та учасники тієї евакуації. До речі, в операції брали участь американський і кропивницькі спецпризначенці, військовий та підприємець із Києва, вихователі та чиновники.

РОЗСТРІЛ АВТІВКИ З ВИХОВАТЕЛЯМИ

Трагедія сталася 8 березня на кіровоградській трасі, за 25 кілометрів від Миколаєва. Перед тим дітей із міста вивезли до села Антонівка, що знаходиться на тій же трасі. У мікроавтобусі, який розстріляли російські військові, були працівники дитячого центру соціально-психологічної реабілітації. Вони їхали змінити колег, які доглядали за евакуйованими дітьми.

Тоді загинули вихователь зі старшої групи та ще дві жінки. Інші працівники отримали травми від кулеметних обстрілів. Одна жінка досі проходить лікування і реабілітацію, розповідає начальниця служби у справах дітей Миколаївської ОВА Ірина Пономарьова.

«Російські військові позабирали телефони, тож наші вихователі не змогли повідомити своєчасно, що з ними трапилося. Одна з працівниць встигла вимкнути телефон і приховати. Казали, що вони жінки, що не несуть ніякої загрози військовим. Тоді вони їх відпустили й сказали йти самим до Миколаєва. А це дуже далеко. Після обстрілу близько години йшли наші працівники до пункту, де їм могли надати хоч якусь допомогу. Одна з них була з кулеметними пораненнями. Упізнати цих людей було дуже важко. Усі вони були в крові. І психологічно дуже травмовані», – згадує ті жахіття пані Ірина.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вдалося врятувати дітей-сиріт, яких окупанти викрали на Миколаївщині й депортували до РФ

За її словами, коли після цих подій російські окупанти розпочали облогу Миколаєва, то вже вирішили вивезти дітей і з Антонівки. Єдиним був шлях на північ – до Кропивницького або Дніпропетровської області. Організували евакуацію кияни Максим Музика та Дмитро Томчук.

ДОПОМІГ АМЕРИКАНСЬКИЙ «МОРСЬКИЙ КОТИК»

За словами Максима Музики, про те, що діти в Антонівці можуть потрапити в оточення росіян, він дізнався від друга зі США.

«У мене є американський друг, колишній Navy SEALs (“морські котики”), тобто спецпризначенець. Він, до речі, зараз в Україні, один з аташе. А тоді він був у Вашингтоні. І каже: “Є дитбудинок, ними опікуються наші “морські котики”. Вони кажуть, що треба вивезти дітей, бо вони в небезпеці», – розповідає Максим.

Максим Музика і Дмитро Томчук. Фото: «Суспільне»

Чоловік почав дізнаватися через Миколаївську адміністрацію, мера, патрульну поліцію, чи можна туди проїхати. Усі казали, що це нереально та що туди не прорватися через розстріли людей і перекриті дороги. Максим переповів це американцю.

«А він каже: “Шкода, що я не в Україні, я б сам спробував”. І мене це якось так зачепило, реально зачепило, бо, виходить, що людина більше переживає за наших людей, ніж ми… Я відкрив карту, дивлюся на цю Антонівку й розумію, що до неї можна спуститися з Кропивницького. Так, вона відрізана, але наче можна. Кажу Дмитру: “Поїхали завтра з самого ранку, будемо там уже розбиратися, чи можна”. І ми поїхали. Поки їхали, я шукав людей, хто там, бо ситуація постійно змінювалася», – згадує Максим Музика.

Ірина Пономарьова згадує, що телефонний дзвінок від Максима був незвичним. Через це перевіряли інформацію про нього. Також Максимові довелося переконувати владу в Кропивницькому, що він справді той, за кого себе видає. Спочатку він телефонував знайомим в Дніпропетровську ОВА, аби підтвердили його особу. Потім охорона з Кропивницького подзвонила в київську поліцію, а ті вже звідти набрали й Дніпропетровську адміністрацію, Дніпровську міськраду. Усі все підтвердили.

Евакуація дітей із села Антонівка, березень 2022 року. Скріншот з відео Дмитра Томчука

Паралельно Максим і Дмитро домовилися, що ближче до Миколаєва їх зустрінуть побратими з 3-го полку спецпризначення. Вони воювали в тих краях і зголосилися прикрити евакуаційні автобуси від можливої атаки росіян.

Автобусів для вивезення було 5. Їх дало транспортне підприємство Кропивницької міськради.

«Автобуси цивільні, ті, що по місту їздять, зі склом ледь не до підлоги. Водії без броні, без нічого. Я їх зібрав, кажу: “Така задача. Хто не готовий, кажіть зразу, ми будемо їхати один за одним. Що б не сталося, ми не зупиняємось і будемо прориватися”. І ми поїхали по дітей. Потім нас зустріли хлопці, реально такі рекси, спецпризначенці. І я тоді став спокійний», – розповідає Максим.

Евакуація дітей із села Антонівка, березень 2022 року. Скріншот з відео Дмитра Томчука

Дорогою знову довелося підтверджувати свою особистість – переконувати директорку в Миколаєві, що дітей вивозять не росіяни, а українці.

«Кажу, немає часу. Тоді вже почалася розбита техніка окупантів, із “зетками”. То вже було трошки напружено. Хоч ми й зі зброєю, і бронежилетами. У мене навіть збереглася розписка, що я прийняв дітей. Це 124 дитини. Це була така відповідальність, що вони передають своїх дітей невідомій людині, яка приїхала і щось каже», – згадує чоловік.

КНИГА НА ОСНОВІ ТИХ ПОДІЙ

На основі тих подій Дмитро Томчук написав книгу. У ній пояснив, чому було важливо евакуювати дітей, коли наступала російська армія. Навів приклад з яничарами 16-17 століття. Їх тоді викрадало турецьке військо, щоб у дитинстві перенавчити й змусити воювати проти України.

«Звичайно, наш ворог дуже зацікавлений, щоб наших дітей викрасти, перевезти, навчити, завезти у свої болота, щоб вони потім ненавиділи так Україну, як ненавидять її москалі. От чому тоді, як Макс мені сказав, я навіть ні хвилини не обдумував. Для мене питання не стояло, тому що всі діти України – це мої діти.

І відповідно я так з ними й поводився, бо вони там трошки нервували, хвилювалися. Я зайшов у кожний автобус, заспокоїв, знайшов якісь слова. Подружилися, пообіймалися. Сказав, що в нас зараз буде чудова мандрівка, діти заспокоїлися, сіли по своїх місцях. Ми приїхали, передали їх у Кропивницький», – ділиться спогадами Дмитро Томчук.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я – загублена душа»: історія викраденого херсонського підлітка, якого повернули з РФ, але є питання

Дмитро Томчук спілкується з дітьми в автобусі. Скріншот з відео Дмитра Томчука

У Кропивницькому миколаївських дітей-сиріт зустрічав Андрій Лісота, який тоді був заступником голови Кіровоградської ОВА. Людей, які вивозили дітей, називає героями.

«Ніч, комендантська година. Виходять з автобусів діти. І що мене вразило, що старші діти були такими наставниками для цих маленьких дітей, допомагали, знімали, брали на руки й переносили. Пам’ятаю, як дітям давали пиріжки, булочки, і з яким натхненням вони їли цю їжу. Це відклалося на все життя. Якби не волонтери й військові, які проявили ініціативу, не знаю, як би закінчилася ця історія. Чи живі б були діти і як би це все далі розгорнулося», – каже Андрій Лісота.

Евакуація дітей з Миколаївщини на Кіровоградщину, березень 2022 року. Скріншот з відео Дмитра Томчука

На Кіровоградщині врятовані діти були місяць, далі їх евакуювали в Чернівецьку область.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я їх боюся»: історія кількох депортованих підлітків із Херсонщини – як Росія спотворює долі українських дітей

На головній світлині: евакуаційні автобуси їдуть за дітьми в Антонівку, березень 2022 року. Скріншот з відео Дмитра Томчука