Восени 2022 року жителька села Новокаїри Бериславського району Євгенія Кучеренко залякувала 15-річну Аліну Ковальову, яка товаришувала з її дітьми, тим, що прийдуть Збройні сили України та вб’ють її. Нібито через те, що дівчина спілкувалася з російськими військовими та брала гуманітарку. Злякавшись, Аліна погодилася їхати із сусідами до Росії. Про це дівчина розповіла під час пресконференції благодійного фонду Save Ukraine, повідомляє Центр прав людини Zmina.
«У нас у селищі жила Женя Кучеренко, я ходила до неї гуляти з її дітьми. І якось восени вона мені сказала, що прийдуть українці й будуть убивати», – згадує Аліна.
На той час Євгенія співмешкала з російським військовим, і вони удвох розповідали дівчині, що нібито робитимуть українці, коли почнуть звільняти Херсонщину.
Дівчина пішла до матері Світлани й почала її вмовляти їхати. Однак та сказала, що українці їх не чіпатимуть і їм немає чого хвилюватися.
«Я їй говорила, що нас ніхто не чіпатиме, ми не проросійські. Але вона мені не повірила, повірила Жені та російському солдату», – каже матір дівчини.
Аліна Ковальова з Новокаїрів пів року була в депортації в Мордовії. Скріншот із відео пресконференції
На початку листопада 2022 року дівчина потайки взяла з дому копію свого свідоцтва про народження та погодилася їхати з Кучеренко. Щоб вивезти вагітну Євгенію з п’ятьма дітьми, її маму, сестру з племінницею та Аліну, росіяни викрали авто місцевого вчителя.
«Того дня ввечері старший син питає: “А де Аліна?” Я відповіла, що в Жені. Тоді він каже: “Як у Жені? Я бачив, як Женю з іншими російські солдати посадили в машину й вивезли”. Ну в мене тоді істерика почалася», – згадує Світлана.
Вранці вона пішла до російського коменданта й розповіла, що в неї викрали доньку й вивезли в невідомому напрямку.
«Ми з ним ходили до того вчителя, чию машину вони викрали. Той розповів, що до нього прийшли два російські солдати та просто забрали машину. Через день він її знайшов десь за селом. Вона була поламана. Видно, вони її кинули», – розповідає матір Аліни.
За словами дівчини, далі до Каховки їх везли військовим «Уралом».
«У Каховці ми переночували й потім уже автобусом їхали до Краснодара. З Краснодара поїхали до Джубги (селище міського типу в Туапсинському районі Краснодарського краю, – ред.). Там кілька тижнів пожили, і потім нас вивезли в місто Ковилкіно до Мордовії. Поселили в готель “Каспій”, а через деякий час Жені видали сертифікат на житло. І ми переїхали в будинок».
Документи, які видала Аліні окупаційна влада в Новій Каховці. Фото: Save Ukraine
Zmina вже розповідала, як влада РФ почала підготовку до депортації українських дітей у Росію ще за кілька років до повномасштабного вторгнення. І випадок Аліни це доводить. Адже після приїзду в Нову Каховку на основі копії українського свідоцтва про народження дівчині зробили «свидетельство о рождении» та видали довідку, що вона залишає Херсонщину через родинні справи та «евакуюється» до Криму.
Вже 5 листопада дані про дівчину внесли до системи індивідуального обліку. Це реєстр Російської Федерації, в якому містяться відомості про отримувачів соціальних послуг, пенсій та інших страхових внесків. Дані про всіх громадян Росії, іноземців та осіб без громадянства є в цьому реєстрі.
Аліна Ковальова стала черговою українкою, дані якої є в системі індивідуального обліку РФ. Фото: Save Ukraine
Приїхавши до Мордовії, Євгенія Кучеренко оформила над Аліною так звану тимчасову опіку, яка дала їй право на отримання опікунських 10 тисяч рублів. Адже ще 18 лютого 2022 року – за 6 днів до початку вторгнення – уряд РФ підписав розпорядження про виділення з резервного фонду 5 млрд рублів для виплати одноразової допомоги українцям, які «вимушено покинули території постійного проживання і прибули в екстреному масовому порядку» до республік РФ.
Крім одноразової допомоги в 10 тисяч рублів, Євгенія, як опікун, ще мала отримати 5 тисяч рублів заохочення та 6,8 тисячі рублів щомісяця. Фото: Save Ukraine
Крім того, згідно з російським законодавством, «тимчасово призначені опікун або піклувальник мають усі права та обов’язки опікуна або піклувальника». Усі тимчасові опікуни також можуть звертатися від імені дитини щодо спрощеної процедури отримання нею громадянства РФ.
Наступного дня, 22 листопада, Євгенія влаштувала дівчину до місцевої школи. Зауважимо, уповноважена президента Росії з прав дитини Марія Львова-Бєлова неодноразово розповідала, що їхня політика щодо вивезених українських дітей не має на меті викорінення їхньої української ідентичності та русифікації. Однак у випадку з Аліною дівчина мала вивчати російську мову й літературу, а також окремо рідну (російську) мову й літературу.
Заява Євгенії про зарахування Аліни до російської школи. Фото: Save Ukraine
Перелік предметів, що мала вивчати українська дівчина. Фото: Save Ukraine
Уже наприкінці року, 15 грудня 2022-го, в Аліни взяли відбитки пальців, а 2 березня 2023 року видали російське свідоцтво про народження. Тобто російська влада готувала всі документи для того, щоб надати українській дівчині російське громадянство.
Однак мати встигла вивезти Аліну з РФ.
Свідоцтво про народження українки російського зразка. Фото: Save Ukraine
«Ми постили оголошення в соцмережах, мої сини, які жили в Києві, звернулися там у поліцію. Пів року ми не знали, де перебуває Аліна», – розповідає Світлана.
Коли навесні у Facebook з’явилася сторінка Євгенії Кучеренко, з нею на зв’язок вийшла старша донька Світлани. Та нібито пішла на контакт, дала свій російський номер телефону. Однак коли мати з донькою почали спілкуватися і постало питання повернення Аліни до України, жінка змінила своє ставлення.
Мати Аліни Світлана Попова пів року не знала, де перебуває її донька. Фото: скріншот із відео пресконференції
«Коли Аліна намагалася спілкуватися з мамою по телефону, Євгенія його розбила. Тобто вона не хотіла, щоб Аліна спілкувалася з мамою і всіляко перешкоджала спілкуванню. А коли вже вона зрозуміла, що мама їде, то просто віддала Аліну до притулку», – розповів засновник БО Save Ukraine Микола Кулеба.
Був випадок, коли Аліна навіть просила маму не їхати через те, що нібито їх не випустять до України.
«Я говорила, що, доцю, я по тебе приїду й заберу тебе. А вона мені: “Мамо, тут говорять, що це квиток в один бік. Що тебе назад не випустять”. А я кажу: “Випустять, не випустять – усе одно по тебе приїду й заберу”», – згадує Світлана.
Тож наприкінці квітня, через пів року після фактично викрадення, Аліна нарешті повернулася до України.
Тэги: