Одеська мисткиня Леся Станкевич займається виготовленням пряників близько 8 років. До повномасштабного вторгнення її солодощі були прикрашені на одеську тематику. Та після початку великої війни виготовлення смаколиків перетворилось у відродження давніх українських традицій, коли пряник був не лише їжею, а й оберегом.
Про свій шлях та справу Леся Станкевич розповіла «Суспільному».

Мисткиня говорить, що процес створення робіт надзвичайно трудомісткий — кожен витвір проходить через кілька етапів ручної обробки, що можуть тривати годинами.
До початку повномасштабного вторгнення роботи пані Лесі були про Одесу, одеський гумор, чаєчки.


Але з лютого 2022-го все змінилося. Після річної перерви в роботі жінка повернулася до улюбленого заняття, але вже наповнюючи його іншими сенсами.
Проживаючи у Львові Леся створила одну зі своїх перших воєнних робіт — «Мотанку». Її попросили намалювати щось українське для людей за кордоном, що відображало б настрій того моменту. «Мотанки» спочатку з’явилися як сувеніри для закордонних партнерів і важливих гостей, щоб показати: Україна не лише обороняється, а й творить, продовжує жити і зберігати свою культуру. Окрім цього, такі роботи часто ставали лотами на аукціонах у США.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кремові репродукції: знищені та втрачені шедеври Херсонщини – на тортах і пряниках (фото)

З розвитком цього напрямку з’явилась неїстівна колекція пряників, у кожному з яких закладений свій сенс як певного оберега. Мисткиня розробила авторську техніку, що дозволяє перетворити пряник на прикрасу для ялинки чи аксесуар, закарбувавши його в ювелірну смолу. Це повертає до давньої традиції, коли пряники дарували не як їжу, а як оберіг і символ.

«Це є певною альтернативою іграшкам, до яких ми звикли. Хоча насправді в давнину пряники дарували дівчатам, хлопчикам, не як їжу, а як певний оберіг, як певний символ», — нагадує Леся Станкевич.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Миколайчики для ЗСУ: жителі Миколаївщини передали захисникам власноруч виготовлені смаколики (фото)
Фото: “Суспільне Одеса” та Лесі Станкевич.









