Марина Поліщук
Чому на півдні України перед повномасштабним вторгненням РФ було недостатньо військових ЗСУ? Наскільки мав бути замінованим Чонгар, щоб дати відсіч ворогу? Як потрібно було захистити південь ще до 2022 року, щоб завадити окупантам прорватися з Криму? На ці питання відповів колишній командувач Об’єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенант Сергій Наєв.
Ще після 2014 року, коли Росія окупувала Крим і вторглася на Донбас, необхідно було ухвалити відповідні законодавчі рішення і щодо Херсонської, Запорізької та інших областей, що межують з агресором. Ідеться про застосування Збройних сил України та введення правового режиму воєнного стану. Про це Сергій Наєв розповів в інтерв’ю «Українській правді».
Що відбувалося на півдні після 2014 року
У 2014 році, коли відбулася тимчасова окупація Криму, на різні напрямки, зокрема й на Кримський – у Херсонську та Запорізьку області – висунулися війська ЗСУ. Так українська армія вживала заходів щодо відсічі агресії, каже генерал.
«На Кримському напрямку наші військові нарили трохи окопів. Там було декілька бригад. Вони замінували 5 мостів на перешийках. Два – на Арабатській стрілці, три – на Чонгарі: два автомобільні та один залізничний. Туди заклали вибухівку, трохи більше 1500 мін. Але для того щоб бути готовим до відсічі ворога, там мало лежати зо 200 тисяч мін», – розповідає Сергій Наєв.
Надалі ці бригади пішли з Кримського напрямку на Донбас, а на півдні залишилися дрібні підрозділи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На кордоні Херсонщини та Криму окупанти розмістили величезну кількість фортифікацій (фото)
За словами колишнього командувача Об’єднаних сил ЗСУ, керівництво Збройних сил зверталося, щоб на території Херсонської і Запорізької областей ввели хоча би режим антитерористичної операції. Тоді в цих регіонах у правовому полі можна було розмістити війська.
«Уявіть, приходить військовий командир до власника якогось майнового комплексу й каже: “Можна на вашому майновому комплексі розмістити артилерійську батарею?”. А власник відповідає: “На яких підставах?”. Не було таких рішень. Було відмовлено, сказано, що на території Херсонської і Запорізької областей таких правових режимів не буде», – зазначає Наєв.
За його словами, військовим відмовили з поясненням, що зараз це недоречно, загроз ніяких немає. Таке рішення, додає генерал, було не політичним – його ухвалювали чиновники, що мають відповідні повноваження для прийняття правового режиму АТО. Ідеться про чиновників Міноборони, Генштабу, апарату Президента тощо.
Хто розмінував Чонгар?
Саме в такому формулюванні це питання часто обговорюють у суспільстві, шукаючи винних. Однак генерал Наєв зазначає, що в цьому запитанні немає ніякого сенсу. За його словами, це швидше маніпуляція, щоб постійно привертати до нього увагу.
«Кримський напрямок підпорядковувався угрупованню військ “Південь”, а на перешийку стояв окремий батальйон, було 5 постів. У цьому батальйоні є військовослужбовці, які підривають мости. У ніч перед наступом, коли я доводив командувачам, що завтра можливий напад, то я сказав командувачу угруповання на цьому напрямку, зокрема, і те, щоб привели готовність мостів до підриву», – розповідає Сергій Наєв.
Водночас він звертає увагу, що раніше, ніж почався наступ Росії, підривати мости не було підстав – це було б протизаконно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Командувач ОК “Південь” розповів про вторгнення росіян на Херсонщину на початку повномасштабної війни
Коли відбувся наступ, солдати мали підірвати мости. Але, наголошує генерал, треба уявити, що це мали зробити не роботи, а звичайні люди. І вони повинні були здійснювати підрив мостів під час того, як на них летіли ворожі ракети, бомби тощо.
У результаті в тому важкому психоемоційному стані нашим бійцям вдалося підірвати 2 із 5 мостів. На Чонгарі це залізничний міст, на Арабатській стрілці – автомобільний, і лише його половина.
Сергій Наєв згадує про подвиг Героя України Віталія Скакуна, який ціною власного життя накладним зарядом підірвав міст на Арабатці. Генерал пояснює, що накладний заряд – це причіп, в якому закладена вибухівка, направлена вниз. У тій реальній ситуації причіп поставили не посередині мосту, а на одну його половину. Тож коли вибухівка спрацювала, вона підірвала лише половину мосту. По іншій ворог, на жаль, проїхав.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам’яті Героя України, який ціною власного життя зупинив колону окупантів на Херсонщині
Що можна було зробити інакше на півдні
Сергій Наєв висловився і стосовно того, як інакше можна було захистити південь України, завадивши блискавичному просуванню ворога. На його думку, ще до повномасштабного вторгнення РФ потрібно було ухвалити рішення про застосування Збройних сил України, ввести правовий режим воєнного стану.
За словами генерала, таке рішення діяло на території Донецької та Луганської областей, і його треба було поширити і на території Херсонської й Запорізької областей. Ідеться про закон про реінтеграцію Донбасу, в якому зокрема зазначено, що «Верховна Рада України схвалює рішення Президента України про використання ЗСУ на території Донецької і Луганської областей».
Крім того, у документі йдеться про запровадження особливого порядку на територіях, прилеглих до району бойових дій, який надає окремі повноваження органам влади та органам військового управління щодо відвернення збройної агресії РФ. Як наслідок, каже Наєв, на третій рік війни ворог повністю не захопив Донецьку та Луганську області.
«Якби таке рішення свого часу було ухвалене щодо Херсонської та Запорізької областей, тоді військове командування копало б окопи, клало би міни – не півтори тисячі, а сотнями тисяч», – зазначає генерал.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому так швидко здали південь? Реконструкція подій перших днів війни
Водночас, додає він, перед самою війною необхідно було би внаслідок мобілізації збільшити кількість військ. Тоді на території Херсонської і Запорізької областей додатково були би 2 бригади територіальної оборони, бригади з корпусу резерву, механізовані танкові бригади, які передав би Генштаб ЗСУ.
На головній світлині: Сергій Наєв – генерал-лейтенант, Герой України, від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну – командувач Сил оборони України. Фото: nsju.org
Дарина Лапіна
Іван Підлісний
