Храбан Діана
Понад 30 загиблих, десятки зниклих безвісти та поранених – такими станом на ранок 3 листопада є наслідки російського авіаудару по Комишувасі у Запорізькому районі. Окупанти атакували підземну школу, яку відкрили лише рік тому, за 15–20 кілометрів від фронту. Заняття там уже не проводили, натомість приміщення використовували як гуманітарний хаб.
Трагедія знову порушила питання безпеки підземних шкіл у прифронтових громадах, формат навчання у населених пунктах, що перебувають під постійними обстрілами, зокрема й на Херсонщині. Знову актуальне питання: чи доречно підтримувати очний чи змішаний формат навчання у більшості регіонів України, якщо чи не щодня ворог влучає по освітнім закладам – школам, садочкам, університетам, коледжам…
Люди прийшли по допомогу, а потрапили під авіабомби
У понеділок, 2 листопада, російські війська завдали серії авіаударів по селищу Комишуваха Запорізького району Запорізької області. Під удар потрапила школа, де щопонеділка роздавали гуманітарну допомогу місцевим жителям. Як повідомив Президент України Володимир Зеленський, росіяни спочатку скинули кілька авіабомб на будівлю, куди прийшли люди, а потім завдали повторного удару по укриттю.
Під час атаки поліцейські допомагали людям пройти до сховища. Однак повторні удари заблокували тих, хто намагався врятуватися, зокрема працівників екстрених служб. Про це повідомляє «Запоріжжя.Інфо».
Станом на ранок 3 листопада, за інформацією Запорізької ОВА, загинули 29 людей, п’ятеро поранені, ще 48 вважаються зниклими безвісти. Пізніше стало відомо про 31 загиблого. Серед загиблих – четверо поліцейських і двоє рятувальників. Пошуково-рятувальні роботи тривають. 3 листопада в області оголосили День жалоби.
Школа за 111 мільйонів, яку будували попри заперечення мешканців
Підземну школу в Комишувасі відкрили 17 жовтня 2025 року на території гімназії «Джерело», яку російські обстріли зруйнували ще в липні 2023-го. Вона стала тринадцятою підземною школою Запорізької області та однією з найближчих до фронту, на відстані приблизно 15–20 кілометрів.
Споруду збудували на глибині близько семи метрів. Вона була розрахована на 500 дітей одночасно або до тисячі учнів у дві зміни. Усередині облаштували навчальні класи, медичний кабінет, спортивну зону, буфет, інклюзивні приміщення та ліфт. Вартість проєкту становила понад 111 мільйонів гривень.
Однак історія будівництва була непростою. Наприкінці 2024 року проєкт призупинили через суперечки щодо його доцільності поблизу фронту. Як розповідало «Суспільне Запоріжжя», частина мешканців сумнівалася, чи варто відправляти дітей на навчання в район, доступний для російських дронів та авіації. Водночас були й прихильники проєкту. За інформацією Запорізького центру розслідувань, на підтримку відновлення будівництва звернення підписали 874 батьки та 133 педагоги.
У лютому 2025 року роботи відновили, а в жовтні школу урочисто відкрили за участі представників уряду. Тоді обласна влада наголошувала, що споруда має подвійне призначення: не лише навчання, а й захист мешканців під час обстрілів і тривалих відключень електроенергії.
На момент трагедії уроків у школі не проводили. Вона виконувала функції гуманітарного хабу й укриття. Отже ідея побудувати підземну школу у близькості до ворона виявилася сумнівною.
Це дуже суголосна з Херсоном ситуація.
Херсонські підземні школи: від будівництва та протестів до кримінальних проваджень
Для Херсона історія Комишувахи особливо болюча. Тут також намагалися будувати підземні школи попри близькість до фронту та заперечення частини жителів.
Уперше про плани звести такі заклади в Херсоні тодішній начальник міської військової адміністрації Роман Мрочко повідомив у квітні 2024 року. Він розповідав, що підземна школа – обєкт на майбутнє, а зараз, під час масованих обстрілів, підземна школа буде працювати як захисна споруда, пункт незламності, хаб.
Уже восени будівництво спричинило протести. Особливо гострою ситуація стала в Таврійському мікрорайоні. 7 жовтня 2024 року російські авіабомби майже знищили школу №41, поряд із якою саме розпочали будівництво підземного укриття.
Мешканці прилеглих багатоповерхівок, які також постраждали від авіаудару, виходили на акції протесту. Люди побоювалися, що будівництво могло привернути додаткову увагу ворога до житлового району. Водночас доказів причинного зв’язку між будівництвом і російським ударом немає.
Про знищення школи №41 та протести мешканців «Гривна» розповідала окремо. Попри обурення, роботи продовжувалися.
У листопаді 2024 року «Гривна» повідомляла, що міська влада Херсона уклала договори на будівництво трьох протирадіаційних укриттів, які мали використовувати і для навчання дітей. У 2025 році навколо підрядників виникли нові скандали. Зокрема, на добудову об’єкта біля школи №41 уклали договір майже на 56 млн гривень з компанією, яка незадовго до цього змінила місце реєстрації.
Зрештою будівництво всіх трьох об’єктів зупинили.
У лютому 2026 року начальник ХМВА Ярослав Шанько повідомив про результати перевірок. На об’єктах виявили численні відхилення від проєктів. За виявленими порушеннями відкрили кримінальні провадження, договори з підрядниками розірвали.
У жовтні 2026 року журналісти Bihus.Info знову повернулися до цієї теми, дослідивши будівництво та відбудову шкіл на Херсонщині. За їхніми даними, жодну з трьох підземних шкіл у Херсоні досі не добудували. Таким чином, за понад два роки Херсон отримав не нові безпечні навчальні простори, а три недобудовані об’єкти, доля яких залишається невизначеною.
Будівництво підземних шкіл у Херсоні, який цілодобово під вогнем ворога, стало символом безвідповідальності, корупції та неефективного витрачання бюджетних коштів.
Чи можуть підземні школи захистити від авіабомб?
Трагедія в Комишувасі поставила гостре запитання: наскільки захищеними є підземні освітні простори, навіть якщо їх будують за спеціальними проєктами?
За повідомленнями про характеристики споруди, школа була заглиблена приблизно на сім метрів і мала залізобетонні перекриття завтовшки 50–60 сантиметрів. Однак після масованого удару авіабомбами її конструкції зазнали серйозних пошкоджень.
Ключове питання не в тому, чи потрібне очне навчання, а й у тому, від яких саме загроз здатна захистити конкретна споруда. Протирадіаційне укриття у підвалі не можна автоматично вважати захистом від прямого влучання важкої авіабомби. Трагедія у Комишувасі доводить, що навіть побудовані за сучасними вимогами спеціальні захисні споруди можуть не витримати потужних ударів.
Попри це, будівництво підземних освітніх просторів в Україні триває.
Загалом, за інформацією Міністерства освіти і науки, станом на 1 жовтня в Україні функціонувало понад 125 підземних шкіл.
Чи продовжать діти навчатись в укриттях?
Попри скандал із підземними школами в обласному центрі, у деяких громадах деокупованої Херсонщини навчання в захисних спорудах уже організували.
Як раніше повідомляла «Гривна» з посиланням на обласне управління освіти, у 2026/2027 навчальному році 168 закладів загальної середньої освіти розпочали роботу дистанційно.
Ще дев’ять закладів готувалися до змішаного навчання. Із них три – за місцем релокації в інших областях, а шість – із проведенням занять у захисних спорудах на території Херсонщини. Деякі з них – у громадах, які знаходяться у безпосередній близькості до фронту. Враховуючи підступність ворога, це тепер особливо небезпечні об’єкти.
Хоча будемо відвертими, питання безпеки стосується не лише новозбудованих підземних шкіл. Воно актуальне й для звичайних шкільних укриттів, які переобладнали під освітній процес. Причому у незалежності від локації. Немає в Україні безпечних місць.
Херсонка Олена, яка нині проживає в Миколаєві, розповіла «Гривні» про ситуацію в ліцеї, де навчаються її діти:
«У нашому ліцеї є укриття, яке було побудовано разом зі школою. Тобто, по суті, це підвальне приміщення. Там зробили ремонт, підлаштували під те, щоб відбувався освітній процес. А от у молодшому корпусі школи досі за понад чотири роки повномасштабного вторгнення не добудували укриття. Через це діти навчаються у дві зміни у головному корпусі. І це у Миколаєві, який наче й не на лінії фронту, але є прифронтовим містом, де часті обстріли».
Трагедія 2 листопада не означає, що всі підземні школи однаково небезпечні. Але вона продемонструвала, наскільки руйнівними можуть бути наслідки прямого або повторного удару важкими авіабомбами навіть по заглиблених спорудах. Дискусія про те, чи переводити освітній процес і в яких регіонах повністю в онлайн, триває. Хоча, наприклад, у столиці, де ще у вересні учні та студенти ходили до своїх закладів, питання вже вирішено на користь дистанційного навчання. У сусідньому з Херсоном Миколаєві після осінніх канікул діти теж навчаються онлайн, хоча до цього практикували змішаний формат. Безпекова ситуація, а також ситуація зі світлом, на жаль, не покращується.
Головне фото: Національна поліція України
Ян Ярчук
Марина Поліщук
