«Раніше я не розумів слово “волонтер”. Поки це не трапилось і мені в один із днів не сказали: “Ти – волонтер”. А я просто допомагаю людям».

Це слова керівника організації «Сильні, бо вільні» Ігоря Чорного, волонтерський шлях якого розпочався ще під час окупації Херсона й триває досі. Організація, яка зародилася з об’єднання небайдужих містян, під час окупації надавала гуманітарну допомогу, а нині має вже декілька напрямків роботи. Евакуація, соціальне таксі, часткове відновлення пошкоджених ворожими обстрілами будинків та дитячий простір – ось спектр допомоги, яку надають херсонцям волонтери ГО «Сильні, бо вільні», попри щоденні атаки ворога, часто ризикуючи власними життями.

Про напрямки роботи організації та історії людей, яким допомагають, а також про проблеми, з якими зіштовхуються волонтери, та емоційне вигоряння Ігор Чорний розповів «Гривні».

«АВТО ВЖЕ Й ПІД ВОРОЖИМ ПРИЛЬОТОМ ПОБУВАЛО, І ПІД СКИДОМ»

Волонтерити Ігор Чорний почав від перших днів російської окупації Херсона. Разом з іншими небайдужими містянами роздавали гуманітарну допомогу на базі приміщення, яке надала мама одного з волонтерів.

Одразу після деокупації почали займатися ще й евакуацією населення. Та разом із проханнями про виїзд волонтери стали отримувати звернення і щодо перевезення маломобільних херсонців у межах регіону. Кількість заявок була чималою, і побачивши попит населення, волонтери «Сильні, бо вільні» разом з «Фондом святого Мартіна» близько півтора року тому організували ще й соціальне таксі. Зокрема, фонд надав волонтерам автівку.

«Нам допомогли наші друзі, які ще в період окупації нас підтримували. Ми ж людей годували в окупацію, у церкві обіди роздавали, у нас 6 локацій було. То нам отець Михаїл із «Фонду святого Мартіна» допомагав і казав: «Як тільки вас деокупують, ми приїдемо і будемо разом людей годувати». Так і сталося: після деокупації вони приїхали до Херсона. А ще ми разом зробили суспільний проєкт – соціальне таксі», – розповів Ігор.

Керівник організації “Сильні, бо вільні” Ігор Чорний.

Волонтер говорить, що люди потребували елементарного: підвозу важкохворих до лікарні або маломобільних – до ЦНАПу чи Пенсійного фонду.

«Ця ідея зародилась, коли ми зіштовхнулися з проблемою, що люди не можуть ні в Пенсійний фонд потрапити, ні до МСЕКу, ні до банку, ні в лікарню. Важливо також, що маломобільні люди не мають змоги самостійно навіть вийти з під’їзду, інколи їх потрібно виносити, а потім знову піднімати: кого на 5-й, а кого й на 9-й поверх. І ці люди просто не знали до кого звернутися по допомогу. Тому ми вирішили робити соціальне таксі.

Починали ми ні з чим, але потім вже за допомогою донорів придбали ноші та спеціальні крісла. Є в нас також броньована автівка. Нам її з Німеччини пригнав херсонець Артур Карась. Він сам давно вже проживає за кордоном, але коли приїздив до Херсона, то йому порадили до мене заїхати. Так ми й познайомились. Він для нас у Німеччині зробив збір. І пригнав нам броньоване авто. І ця машина вже перевезла дуже багато людей по соціальному таксі та по евакуації. Авто вже й під ворожим прильотом побувало, і під скидом (вибухівки з російського БпЛА, – авт.)», – розповів керівник ГО «Сильні, бо вільні».

Серед напрямків роботи волонтерів «Сильні, бо вільні» – соціальне таксі та евакуація. 

За словами Ігоря, за понад рік роботи соціального таксі кількість заявок від херсонців лише збільшується:

«У моїх хлопців щодня – по 5-8 заявок. А зараз, після об’єднання з Херсонською МВА, коли зробили гарячу лінію, кількість викликів збільшилася, тому що людям інформація потрібна була, що є таке, що вони можуть звернутись по допомогу. Гаряча лінія працює з 9:00 до 16:00. Допомога надається маломобільним громадянам, яким важко самостійно пересуватися».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Херсонській громаді працює соціальне таксі: як скористатися послугою

Він також зауважив, що волонтери його організації проходили тренінги з надання першої медичної допомоги, а також з екстреної психологічної допомоги, щоби під час перевезення правильно підтримувати людей, які пережили ворожі обстріли.

«НЕПРИЄМНО, КОЛИ НАМИ КОРИСТУЮТЬСЯ, ЯК ЗВИЧАЙНИМ ТАКСІ»

За час роботи соціального таксі волонтери пропустили через себе сотні щемливих та емоційно важких історій. Про одну з таких розповів Ігор:

«Був такий випадок: літню херсонку потрібно було перевезти з одного мікрорайону Херсона в інший. Оскільки одна з її дочок зібралася виїжджати, то бабусю потрібно було перевезти до іншої дочки. Жінка лежача була, важила близько 100 кілограмів, квартира – на 7 чи 8 поверсі, наскільки я пам’ятаю.

Коли ми її виносили, дуже багато сусідів зібралися у дворі, люди плакали, прощалися з нею. Вона лежала й також плакала, не хотіла їхати в інше місце. Ми перевезли її до іншої її доньки, яка з Херсона на той момент не збиралася їхати.

Та знаєте, чому ця ситуація печальна? Бо через місяць до нас знову звернулися, щоб цю бабусю перевезти назад – звідки ми її забрали. Бо між її дочками почалися якісь сварки за квартиру. Бабусі цієї вже немає, померла…».

За його словами, дуже неприємно, коли люди сприймають соціальне таксі, як звичайне, та думають, що волонтери, які допомагають нужденним людям безкоштовно, щось комусь винні.

«Чесно, я таких людей не розумію. Неприємно, коли нами користуються, як звичайним таксі, сприймають нас так, наче ми їм щось винні. Ми волонтери, ми допомагаємо тим, хто цього потребує насправді. І завжди видно, коли люди дійсно потребують – такі, зазвичай, дуже щирі й самі готові відати останнє.

От ми перевозили ще одну бабусю до лікарні, так її родичі долучалися, допомагали її винести з дому, а не просто стояли й дивились. Жінка ще й нам гроші намагалася потім дати, а я їй кажу: «Ми волонтерська організація, ми людям допомагаємо не за гроші. Витратьте їх краще собі на вітаміни»», – пригадує ту розмову Ігор Чорний.

ЯК ТА КУДИ ЕВАКУЮЮТЬ ХЕРСОНЦІВ

Одразу після звільнення Херсона Ігор Чорний разом з іншими волонтерами, з якими допомагав людям ще в окупації, почали займатися евакуацією населення. Чоловік зазначає, що взявся за цю роботу, зокрема й завдяки своєму однокласнику та другу Сергію Тарасенку. Ще коли Херсон перебував під контролем рашистів, Сергій вивозив людей з окупації у Запоріжжя, а звідти передавав у Херсон гуманітарну допомогу. Та після одного з таких виїздів він уже не зміг повернутися – чоловіка шукали росіяни. Перебуваючи далеко від рідного міста, він продовжив передавати в Херсон гуманітарну допомогу.

«Ми з Сергієм були в «Муніципальній варті», коли окупанти заходили в місто. У цьому приміщенні, яке його мама надала, облаштували центр і роздавали там людям гуманітарну допомогу.

Коли Херсон деокупували, Сергій повернувся. І тоді ми почали робити евакуацію разом із ним. Ми за один день на потяг на Хмельницький евакуювали 36 людей. Бусом моталися туди-сюди. Це були й звичайні люди, і маломобільні.

Зараз Сергій працює в адміністрації (начальник відділу цивільного захисту населення Херсонської МВА, – авт.), та у вільний час все одно залишається волонтером. Це саме та людина, без якої б не було організації «Сильні, бо вільні», – говорить Ігор.

Ігор говорить, що взявся за цю роботу зокрема й завдяки своєму однокласнику та другу Сергію Тарасенку.

Наразі волонтери вивозять людей з обстрілюваних ворогом населених пунктів Херсонщини, зважаючи на безпекову ситуацію. Можуть посадити їх на потяг у Херсоні або ж узагалі на автівці відвезти до іншого міста.

«Люди, яким є куди їхати, наприклад, до рідних в іншу область, і якщо це є маломобільні або сім’я з дітьми, то ми навіть на далекі відстані можемо відвести. Ми так возили до Івано-Франківська, у Львівську область, Чернігівську, до Кривого Рогу.

Якщо люди не маломобільні, не лежачі, ми намагаємося робити супровід потягом. До вокзалу привозимо, відправляємо. А там, наприклад, просили Червоний Хрест, щоб вони вже прийняли людину. Тобто співпрацюємо з різними організаціями й шукаємо варіанти, як буде людям легше», – пояснив Ігор Чорний.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Евакуація маломобільних людей – одна з послуг соціального таксі в Херсоні (відео)

Волонтери допомагають евакуйовувати людей з небезпечних населених пунктів.

За його словами, в основному жителі Херсонщини, яким ГО «Сильні, бо вільні» допомагали з евакуацією, виїздили до інших українських регіонів, меншість – переміщалися по Херсонщині: з небезпечних громад до відносно безпечних.

Серед тих, хто все ж таки вирішив виїхати з Херсонщини, чимало направляється до Миколаївської, Одеської та Київської областей. Так, в Ірпіні організація Safe Ukraine допомагає в розміщенні родин ВПО з дітьми. А маломобільних херсонців приймають, зокрема, на Одещині. З цим допомагає Одеський обласний благодійний фонд «Спадщина».

«Ми дзвонимо до різних організацій та дізнаємося, де є місця і куди ми можемо наших херсонців привезти, якщо їм немає до кого виїхати. Дуже добре приймав наших (ВПО з Херсонщини, – авт.) Хмельницький. От туди чимало було евакуацій. Зараз проблема в тому, що для маломобільних та лежачих людей по Україні мало місць. Місць мало, а людей – багато», – зауважив волонтер.

«МИ НЕ МЕБЛІ РЯТУЄМО, А ЛЮДЕЙ В ПЕРШУ ЧЕРГУ»

Як розповів Ігор Чорний, досить часто людей з небезпечних місць доводиться вивозити одразу після обстрілів, коли від них ще пахне димом. При цьому люди часто їдуть без речей, навіть документів, адже втратили все внаслідок прильоту ворожого снаряду.

«Ми забирали людину після обстрілу з Комишан. Так у чоловіка навіть одягу не було. У нього документи згоріли, все повністю. Ми його привезли спочатку до нашого центру, одягнули, нагодували. І це не поодинокий випадок. Іншу сім’ю евакуювали з Ольгівки. Від них димом пахло. То їх спочатку розташували на деякий час, а потім вони евакуювалися.

А бувають і протилежні випадки, коли просять евакуювати з меблями, наприклад. Але ми не перевізники. Ми не меблі рятуємо, а людей у першу чергу», – підкреслив волонтер.

Ігор Чорний разом з волонтерами із США, які привозили гуманітарну допомогу в Херсон.

Ще однією відмінністю перевізників від волонтерів є плата за вивезення. Волонтери, рятуючи людей, грошей не беруть. На цьому наголосив й Ігор Чорний, розповівши про випадок, який стався в Микільському:

«Ситуація складна: у нас є волонтери, а є псевдоволонтери. Наприклад, село Микільське, там жінка з двома дітьми хотіла виїхати. Є в мене знайомий, якого попросили приїхати поговорити з нею. Але під час розмови жінка каже, що не поїде. На питання чому, відповіла: «Бо до мене приїжджали перед вами волонтери, сказали – ми вас у Хмельницький відвеземо, але за 8 тисяч гривень». І це волонтери? Ви не волонтери, ви перевізники, ви таксисти – хто завгодно, але не волонтери! Волонтери з людей кошти не беруть. І через таких-от потім кажуть погане про інших».

ЕВАКУЮЮТЬ ТАКОЖ І ТВАРИН

Волонтери «Сильні, бо вільні» допомагають евакуювати не лише людей, а й тварин. Це можуть бути як перевезення власників разом із домашніми улюбленцями, так і тваринок окремо. За словами Ігоря Чорного, за час його волонтерської діяльності випадки були різні:

«Було таке, що на знайомих залишили тварин і виїхали. Але через певний час ті люди теж виїхали. Або були обстріли й собака втекла, і знаходиться в зруйнованому будинку. От із Берислава ми забрали дворового собаку, який пережив два прильоти, його контузило і він нічого не чув. Але знайшлася сім’я, яка погодилася забрати тварину до себе. Ми їхали за людьми в Берислав, і собаку того теж забрали. Потім я потягом відправив його в клітці. Пізніше мені люди, які його прихистили, скидали відео з ним».

Волонтери евакуюють також і тварин. 

Волонтер зізнається, що тема тварин для нього є особливо болючою.

«Тваринам теж страшно. Вони все відчувають і нервують через ці обстріли. Дуже багато тварин за останні два роки похворіли на онкологію. У моєї собаки зараз теж онко», – поділився очільник «Сильні, бо вільні».

«ХОЧУ, ЩОБ ЛЮДИ РОЗУМІЛИ, ЩО ВОНИ НЕ САМІ»

Бути волонтером у Херсоні сьогодні – це не лише працювати під час війни на прифронтовій території, а й бути однією з головних мішеней для ворога. Росіяни продовжують полювати на всіх без виключення цивільних за допомогою дронів. Однак для рашистів автівки працівників служб, які допомагають людям, – ціль номер один. Про це говорить і керівник організації «Сильні, бо вільні», волонтери якої дивом пережили підступні атаки ворога:

«Минулого року внаслідок прильоту було поранено наших співробітників. У мене була контузія, яка й зараз дається взнаки».

Ігор Чорний зазначає, що безпекова ситуація лише погіршується:

«Розумієте, зараз просто йде полювання на людей. І ті, хто допомагає людям: ДСНС, поліція, швидка, комунальні служби й волонтери, – ціль для них. От у нас броньована автівка є, перед нею був скид. У результаті побило в машині вікна, але добре що вона броньована, хлопці не постраждали. Вони, до речі, їхали допомогти людям перекрити вікна, які повилітали внаслідок прильоту.

Постраждала й інша наша автівка – унаслідок обстрілу. Водій, що їздить і по соціальному таксі, і по евакуації, на щастя, не постраждав. Авто було припарковане, водія в салоні, на щастя, не було».

У певні населені пункти або території в обласному центрі виїжджати надзвичайно небезпечно через постійну загрозу життю. Однак, за словами керівника ГО «Сильні, бо вільні», його команда, ризикуючи, в окремих випадках їде навіть туди.

«Це Антонівка, Садове, вулиця Перекопська в Херсоні і нижче Перекопської, там уже дуже небезпечно. Це й онколікарня. І ми людям про це повідомляємо, що туди виїздити – величезний ризик. Але мої хлопці все одно намагаються туди їздити.

От наприклад, онколікарня – хворі люди дуже потребують туди потрапити. Зверталися з Комишан, зі Станіслава, з Білозерки. Мої волонтери, яким я дуже вдячний, на свій страх і ризик, брали й відвозили людей, хоча там дуже багато скидів вже було на машини», – зауважує Ігор Чорний.

Волонтер зізнається: працювати в умовах постійного стресу надзвичайно важко. Його команда, яка не перший рік допомагає людям, емоційно дуже виснажена. Волонтери зверталися за допомогою до психологів, їм надавали кваліфіковану підтримку.

«Є зараз дуже багато чудових організацій, в яких є психологи, які для нас проводили розвантажувальні тренінги. Але, розумієте, проблема в тому, що дійсно я бачу, що мої співробітники втомилися і просто поговорити з психологом, мабуть, недостатньо. Ні, ми психологам дуже вдячні, вони дуже круті! Зараз одна з психологинь, яка нам дуже допомагає, лежить у лікарні після обстрілів. Ми її нещодавно навідували… Психологічна підтримка – надзвичайно важлива, але людям потрібен трошки відпочинок, потрібно кудись виїхати тимчасово з Херсона, просто змінити обстановку хоч на тиждень. Люди повернуться зовсім іншими – сповненими сил», – переконаний керівник організації «Сильні, бо вільні».

«Я дякую кожному зі своїх волонтерів, усій команді! Жодна людина сама не впорається, але коли нас багато і ми об’єднуємось, то ми можемо більше й краще працювати», – додає Ігор Чорний.

«Коли нас багато і ми об’єднуємось, то ми можемо більше й краще працювати», – переконаний Ігор Чорний.

Зважаючи на безпекову ситуацію, він продовжує звертатися до херсонців, наголошуючи на важливості евакуації. А також нагадує: є люди, які допоможуть у скрутну годину.

«У людей шок зараз, відчуття розгубленості. Я хочу, щоб люди розуміли, що вони не самі. Є ті, хто завжди прийде на допомогу, хто підтримає, незважаючи на день, на час, байдуже – вихідний це чи ні, у нас їх немає. Якщо це необхідно, і в неділю, і в суботу, і вдень, і вночі ми приїдемо й зробимо», – говорить Ігор.

Фото надані Ігорем Чорним та зі сторінок у фейсбуці ГО “Сильні, бо вільні” й Anna Grechishkina.