За 20 років служби в ДСНС миколаївський рятувальник Руслан Лупащенко сотні разів виїжджав на ліквідації пожеж, надзвичайних подій та ситуацій. Та з початком повномасштабного вторгнення українські рятувальники зіштовхнулись з новими викликами – їм довелось ліквідовувати такі пожежі, які до цього розбирали лише на тактичних навчаннях.
Його історію опублікувала пресслужба ГУ ДСНС в Миколаївській області.
Руслан Лупащенко був одним з тих, хто в перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну відправився ліквідувати перші наслідки бомбардувань.
Вранці 24 лютого 2022 року Руслан мав змінятись із добового чергування, але плани змінив раптовий виклик на пожежу. Горів аеродром, який атакували російські війська.
«Коли під'їжджали до місця, нам назустріч з домівок вибігали люди, чимало — з дітьми на руках, а в небі перебувала ворожа авіація і по цивільних кварталах летіли ракети. Стало зрозуміло що це війна. Того моменту я не забуду ніколи в житті», - згадує Руслан.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Завжди страшно, коли гинуть діти»: одеський пожежник – про роботу на місці влучань російських дронів
Гарнізон перевели на посилений варіант несення служби, тож старший помічник начальника чергової зміни (з питань оперативного реагування) оперативно-координаційного центру Руслан Лупащенко більшу частину часу перебував на роботі. Вдома його чекали дружина Анна та син Данііл, за яких чоловік сильно переживав, тож за тиждень вирішив евакуювати родину за кордон.
Розлука довжиною майже в два роки, короткочасні зустрічі у прикордонних регіонах України — це було для нього найважчим. Але розуміння, що закордоном родина в безпеці, а він потрібен тут, у рідному місті, яке ворог щодня закидав вбивчими ракетами та снарядами, додавали сил боротись далі. Нині сім’я воз’єдналась, вони разом проживають у Миколаєві.
Чоловік каже, що війна, яку розв'язала росія, принесла чимало випробувань для пожежних-рятувальників і їм довелось ліквідовувати такі пожежі, які до цього розбирали лише на тактичних навчаннях.
«Того дня російські війська поцілили у промислове підприємство, на якому загорілися резервуари із соняшниковою олією. Для ліквідації цієї пожежі нам довелось по груди заходити у олію та з середини подавати пінні стволи, створюючи так звану «пінну подушку». І хоч ми були у спеціальних захисних костюмах, було дуже гаряче. Ми, звісно ж, приборкали полум'я та здобули тоді величезний досвід для себе», - згадує пожежний-рятувальник.
Та скільки б пожеж не виникало через бомбардування мирних українських міст, скільки будівель вони не зруйнували б, найстрашніше, каже Руслан Лупащенко, - це те, що вони вбили і щодня продовжують вбивати українських дітей та дорослих, просто цинічно, без жалю та докорів сумління, як терористи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Найважче в роботі – бачити смерть людей» – історія рятувальника з Білозерської громади
Фото: ГУ ДСНС в Миколаївській області.
Тэги: