Дарина Лапіна
За словами 9-річної Ані, найкрасивіше, що вона бачила в житті, – це її рідне селище Велика Олександрівка, коли воно ще не було розбите російськими снарядами та бомбами. Про це вона розповіла команді благодійного проєкту Behind Blue Eyes під час запису одного з епізодів нового подкасту, героями якого стали й інші діти з Херсонщини.
Уже два роки команда благодійного проєкту Behind Blue Eyes подорожує деокупованими та прифронтовими селами України, знайомиться з місцевими дітьми, надихає їх фотографувати світ навколо на одноразові плівкові камери та здійснює їхні бажання у винагороду за цю творчість. За час роботи проєкту команда подолала в подорожах 25 тис. км, діти зробили понад 3 тис. фотографій, а ще було здійснено більш як 200 дитячих мрій. Саме в подорожах виникла ідея брати інтерв’ю в дітей, які захоплювали та надихали команду своїми міркуваннями, судженнями та мріями.
Нещодавно Behind Blue Eyes випустив подкаст з розмовами дітей про їхню рутину та мрії у прифронтових і деокупованих селах України. Героями перших двох епізодів стали 9-12-річні дітлахи із селищ Чорнобаївка та Велика Олександрівка Херсонської області.
«Ми вважаємо, що ці маленькі люди та їхні думки заслуговують вашого часу та уваги. Ми не намагаємось бути професійними чи серйозними», – говорять автори подкасту.
До селища Чорнобаївка проєкт Behind Blue Eyes приїхав восени 2023-го. Як зазначають автори проєкту, саме в Чорнобаївці діти були найбільш небайдужими до природи, що було видно в кожному їхньому знімку – з квітами, пейзажами чи заходом сонця. Та разом із тим навіть у розмовах про красу природи та її настрій діти все одно поверталися до теми війни.
Так, 12-річний Георгій на питання: чи є в природи настрій, відповів:
«Зараз немає. Бо зараз війна. А коли немає війни, у природи нормальний настрій».
А на думку 10-річного Назара, зараз природа погано почувається, знову ж таки, бо триває війна:
«Тому що, якщо десь снаряд упаде, рослинам буде погано. Коли ракета прилітає, хвиля розлітається і трава вся падає. А ще коли… трупи… Їх кидають, рослинам це не подобається, вони вмирають через це».
Фото, яке зробив 12-річний Георгій, с. Чорнобаївка
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Природу не перефарбуєш у ворожі кольори: загарбницькі плани окупантів та краєвиди херсонського узбережжя Азовського моря (фото)
У Великій Олександрівці інтерв’ю з дітьми записували в місцевій школі. У розповідях дітей також звучали спогади про окупацію селища та наслідки війни. Тому навіть милі діалоги про улюблені заняття все одно на певному моменті поверталися до теми війни.
Так, 9-річна Аня почала розповідати про те, як вона любить знімати відео для соцмереж, а закінчила розповіддю про російського окупанта.
– Чим найбільше любиш займатися?
– Люблю знімати відео. У мене вже 301 відео і фанатів, якщо я не помиляюсь, у мене 1112. Теми моїх відео – поробки, танці та історії з життя.
– А розкажи якусь історію з життя.
– Прийшов до нас росіянин в хату. Я спочатку подумала, що то тато, бо загавкав собака, а до нас ніхто не приїжджав. Я відкриваю двері, кричу: «Папа!», а там стоїть росіянин. І він так злякався, що дуже швидко перестрибнув через паркан».
А на запитання, що найкрасивіше бачила у житті, 9-річна Аня відповіла так:
– Селище Велика Олександрівка, коли воно було ціле. Воно зараз наполовину ціле, наполовину знищене.
– І що ти відчуваєш?
– У мене відчувається такий мрамор.
– Це як?
– Ну, до війни воно все було світле, а зараз воно як усе темне.
Матвій, 11 років, Велика Олександрівка
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ще трьох херсонських дітей вдалося вирвати з лап російської окупації
Та попри пережите жахіття війни, діти Херсонщини продовжують мріяти. Про що ж вони мріють? Про перемогу, мир, згорілу москву, побачити рідних, які тепер далеко, а ще про гарні оцінки на іспитах та хорошу роботу в майбутньому. Професії називали різні: хтось хоче стати поліцейським та військовим командиром, хтось – зіркою футболу, одна з дівчаток мріє вивчитись на професійного тренера. А дехто вже розмірковує, як заробити статки на біткоінах.
«Я знаю, що таке гроші, і я мрію вкластися в біткоін, коли він буде дуже понижений. Я хочу в нього вкластися і потім розбагатіти», – поділився планами один із хлопців.
Віка, 9 років, Чорнобаївка
А от 9-річна Аня мріє про одужання свого котика:
«Я хочу, щоб у мого кота переболіло око. Просто він має дуже негарний вигляд. Та ми все одно його любимо таким, яким він є».
Завершуються всі епізоди подкастів запитанням про послання нащадкам. 11-річна Ілона із Великої Олександрівки висловила думку, яка сьогодні відгукнулася би кожному українцю:
«Будьте добрішими, завжди допомагайте один одному, і тоді ми будемо сильнішими».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В окупації за українською програмою дистанційно продовжують навчатися близько 13 тисяч учнів Херсонщини
ДОВІДКА. Behind Blue Eyes – благодійний проєкт, в якому діти з деокупованих і прифронтових сіл України знімають своє життя на одноразові плівкові камери, а спільнота винагороджує цю творчість здійсненням усіх бажань, які юні автори склали у короткі листи бажань. Команда подорожує з метою підтримувати дитячу здатність мріяти, попри травматичний досвід війни, та показувати, що творчість може бути потужним інструментом для здійснення цих мрій.
Проєкт Behind Blue Eyes реалізується за підтримки проєкту Агентства США з міжнародного розвитку USAID «Зміцнення громадської довіри (UCBI)».
Фото: Behind Blue Eyes і дітей з Чорнобаївки та Великої Олександрівки.
Марина Поліщук
