Вже йде одинадцятий місяць широкомасштабної фази, жорстокої, кривавої війни, яку російська федерація розв’язала проти України ще у 2014 році. Увесь цей час ми не перестаємо і не перестанемо дякувати нашим друзям із різних країн Світу, які допомагають Україні у її боротьбі. Справедливе ствердження, що Україна стала щитом та захищає увесь демократичний світ від розповсюдження російської військової агресії на території інших країн стає аксіомою. Те, що українці, створюючи цей захисний щит, ризикують та фактично платять своїми життями не тільки за волю, незалежність та територіальну цілісність України але і свідомо захищають мирне майбутнє всіх демократичних країн, всіх країн, для яких воля та незалежність не просто слова, пам’ятають про своїх іноземних друзів та цінують дружбу з ними, було підтверджено в Херсоні, під час його тривалої, пекельної російської окупації.
Про цей факт можливо поки мало хто знає. Написати про це саме сьогодні, ми вирішили спираючись на те, що саме 1 січня, Литва, яка є одним із самих надійних друзів та партнерів України, святкує день свого Державного Прапору. Справа в тому, що саме прапор Литви, разом з державними прапорами ще двох країн Європейського Союзу: Латвії та Польщі (і не тільки), стали одними із символів духу незламності Херсону, символів протистояння та боротьби херсонців з російськими окупаційними військами. Щоб врятувати та зберегти ці прапори, екс-депутат херсонської міської ради та голова Правління Балтійсько-Чорноморського економічного форуму Володимир Макуха, незважаючи на смертельну небезпеку такого свого рішення, забрав їх до себе до дому, де вони з ним знаходились від першого до останнього дня окупації Херсона. Ми вирішили поспілкуватись з Володимиром Макуха особисто.
- Пане Володимире, Ви усвідомлювали ризик, на який себе наражали, рішенням врятувати та зберегти всі ці прапори, забравши їх до себе до дому?
- Так, це було свідоме рішення. Але по-іншому я вчинити не міг. Всі ці прапори мені подарували друзі. Кожен із цих прапорів має свою історію. Ці країни стали пліч-о-пліч з Україною під час цієї жорстокої, кривавої широкомасштабної війни, яку розв’язали російські загарбники. Залишити ці прапори в офісі нашого Балтійсько-Чорноморського економічного форуму? Наразити їх на ризик знущання з боку російських окупантів? Ви чудово знаєте, що одним із улюблених злочинів росіян на тимчасово окупованих територіях є: вдертись в офісне, торгівельне, або якесь інше приміщення, в незалежності від того, чи хтось там є, чи воно взагалі відкрито. Під час такого небажаного візиту, перевернути все догори дригом. Забрати (вкрасти) все що попало в око, а все інше або пошкодити, або знищити. Ні, наразити ці прапори на такі ризики я не міг (серед них були і державні прапори України та прапори Херсона – ред.).
Це державні символи братніх Україні країн!
А щодо можливих візитів російських окупантів к нам на квартиру, то вони приходили до нашого під’їзду. Просто якраз в цей момент нас з дружиною не було вдома. А коли ми повернулись, то сусіди, з переляканими очами, розповіли, що до під’їзду під’їжджало декілька машин з позначками Z. З них вийшла не маленька група озброєних російських військових, з балаклавами на обличчях. Когось вони шукали в нашому під’їзді, та поїхали буквально перед нашим поверенням…
У себе на сторінці в Фейсбук Ви якось написали, що залишившись в Херсоні не сиділи склавши руки. Що знаєте про підпільний та партизанський рух в Херсоні та з чим Вам особисто приходилось стикатись та що приходилось робити під час окупації.
Якщо коротко, то в Херсоні та на правобережній Херсонщині був активний рух опору. Війна ще не закінчилась. Вкрай важка ситуація зараз на тимчасово окупованих територіях лівобережної України. А ці розповіді, які вже зараз з’являються в медійному просторі, можуть нашкодити тим, хто ще знаходиться на окупованих територіях. Неможна недооцінювати нашого ворога. Він також вміє аналізувати інформацію.
Поки можу сказати тільки про три речі: враховуючи певні питання, пов’язані з тим, як було окуповано Херсон вже з 1 березня, ні з ким, під час окупації, в Херсоні не взаємодіяв. По-друге, ще раз хочу подякувати своєму другу (він зрозуміє що саме про нього йдеться), за його регулярні: «будь обережним, не спались…». Хоча ми були в різних містах, за сотні кілометрів друг від друга. По-третє: якщо те, що нам вдалось зробити, врятувало життя хоча б одного військового наших ЗСУ і хоча б на добу прискорило звільнення Херсона від російських окупантів, - значить все це було не дарма. Про все інше – після остаточної Перемоги України.
Серед врятованих Вами прапорів, прапори трьох країн ЄС. Ви казали, що за кожним із них стоїть якась історія? Вас щось пов’язує особисто з цими країнами?
Саме так. По-перше, в усіх цих країнах дуже багато друзів України, багато в них і моїх особистих друзів. Саме в ці дні (1 січня) Литва святкує День свого державного прапору. Мене особисто і Балтійсько-Чорноморський економічний форум, який я зараз очолюю, багато що пов’язує з цією чудовою країною. Наш форум періодично проводиться в українському Херсоні та литовському місті Клайпеда. До слова, серед врятованих та збережених прапорів, є і прапор міста Клайпеда, який мені свого часу подарував мер цієї «морської столиці» Литви, наш друг Вітаутас Грубляускас. Нам вдалось допомогти організувати значну кількість партнерств між населеними пунктами Херсонщини та Литви, підприємствами, організаціями, установами Херсона, Херсонщини та Клайпеди і Литви. Сам литовський прапор мені декілька років тому подарували друзі із Вільнюса.
Щодо державного прапору Латвії, то мені його подарували друзі із міста Венстпілс, після урочистостей підписання договору про партнерство між вищим навчальним закладом цього латвійського міста та Херсонським економіко-правовим інститутом. Я сам, свого часу, отримав вищу освіту саме в Латвії, в м.Даугавпілс. Наш Балтійсько-Чорноморський економічний форум десь рік тому, сприяв комунікації Херсонській державній морській академії у підготовці для реалізації спільного проекту з фахівцями із одного із навчальних закладів м.Резекне.
Відносно Польщі, то з нею у мене пов’язані і особисті коріння. Одна із моїх Бабусь народилась в польсько-українській дворянській родині, яку відносять до герба Пельня. Інша Бабуся із польської дворянської родини, яка віднесена до гербу Ястржемець. Сам прапор мені декілька років тому подарував, на той час, Генеральний Консул Польщі в м.Одеса Анджей Шмідке. Саме цей прапор був присутній під час урочистостей підписання договору про партнерство між школами №57 українського Херсона та польського Гданська. Наш форум став комунікаційним майданчиком, завдяки якому було укладено багато договорів про партнерство та співпрацю між підприємствами, установами, організаціями України та Польщі, переважна більшість з яких стосуються українського Херсона та польського міста Гдиня.
Серед врятованих та збережених, під час окупації Херсона, прапорів є і прапор Узбекистану?
Так, цей прапор братнього Узбекистану, наприкінці минулого року, мені подарували друзі із Посольства Узбекистану в Україні. Узбекистан є одним із лідерів та одним із локомотивів розвитку країн Центральної Азії, одним із комунікаційних майданчиків організації ефективної співпраці з якими є саме наш форум.
Але, що стосується державного прапору Узбекистану та спільної історії Херсонщини і цієї гостинної країни з Центральної Азії, то є певні паралелі тих трагічних подій, які відбуваються в Україні та, зокрема на Херсонщині, зараз і тих трагічних подій, які саме тут відбувались у 30-х роках минулого сторіччя. В минулому сторіччі, коли жорстока радянська машина перемалювала українців на Півдні України на територію сучасної Херсонщини було примусово вивезено з країн Центральної Азії величезну кількість їх мешканців, серед яких дуже багато було узбеків. Метою того примусового переселення були намагання радянської влади організувати вирощування в наших краях бавовни. В Державному архіві Херсонської області зберігалось багато особових справ вимушено переселених громадян Узбекистану. Ці справи розкривали жахливі злочини російської влади по відношенню до гордих, волелюбних узбеків. Багатьох із них радянська репресивна машина вбила. Зараз, тікаючи із Херсона, російські окупанти розграбували і Херсонський обласний архів. Але, ті документи, які в ньому зберігались, вже встигли познайомити світ з тим, як мужньо громадяни Узбекистану пройшли через репресивні жорна радянських злочинців. Якоюсь мірою символічно, що тепер є і державний прапор Узбекистану, який, як мужні узбеки в 30-х роках минулого сторіччя, на тих самих тернах, пройшов через пекло російської окупації Херсону. Тим паче, що росія себе визначила правонаступницею срср...
Після визволення Херсона, всі ці прапори Ви винесли на вулиці вже вільного міста?
Саме так. По перше, ці прапори також пройшли через пекло російської окупації і теж вийшли з цієї окупації Переможцями. Так, я згоден з твердженням, що ці прапори також стали одними із символів незламності Херсона та херсонців, одними із символів боротьби в період пекла тимчасової російської окупації. Ми з херсонцями, які стали свідками того, як у звільненому Херсоні, у перші ж дні після звільнення, разом з Державними прапорами України, одними із перших з’явились ці прапори наших Дружніх країн, засвідчили що ми цінуємо дружбу, ми цінуємо ту підтримку та допомогу, яку отримуємо від наших братів з цих (та багатьох інших) країн.
Слід ще зазначити певний символізм – Херсон було звільнено 11 листопада. Саме в цей день, 11 листопада, Польща святкує свій день Незалежності. Саме в цей день Латвія святкує день Лачплесіса, день пам’яті тих, хто боровся за свободу Латвії. Ну, а 1 січня Литва святкує День свого державного прапору. Зі святом, друзі!
