ХЕРСОН перетворюється в «МІСТО ДЕРЕВ’ЯНИХ ВІКОН».
ХЕРСОН – незламне місто, на тілі якого кожного дня з’являються нові шрами, як наслідки від уламків «руського міру» який російськи терористи намагаються нести на наші українські землі ракетами, артилерійськими снарядами, мінами, реактивними системами залпового вогню…
знач, виходиш ти така в 17:30 з приміщення без вікон, а там...
ще навіть не сутінки.
і ти розумієш, що та дуже складна зима, до якої треба було готуватися, готуватися, й знову, курво, готуватися, вже всьо.
дяка до неба всім прчетним! ;)
Депутат російської госдуми Ігорь Кастюкєвіч вирішує найважливіші проблеми для жителів окупованоі Херсонщини: організовує для них показ фільму «Чєбурашка».
Вулиці в місті практично порожні. На Ушакова можна побачити лише одну-дві автівки – і це в обідню пору. Що дуже незвично для Херсона, і це може і дивувати, і лякати. Та попри постійні обстріли – місто працює, працюють комунальники.
Російські окупанти, які дислоковані на території Нової Каховки, масово вивозять награбоване майно на територію Криму і далі – до Російської Федерації.
Що таке пам'ять м'язів?
Це коли сідаєш за робочий стіл, а ноги шукають поличку.
Поличку, яка є вдома , куди ноги я ставила останній раз 10 місяців тому.
Щоб утворилися нові системи потрібно зробити умови при владі для старих нецікавими, але ж вони при владі та самі для себе створюють сприятливе середовище ((( замкнуте коло. Як нові люди та сенси попадуть на рівень влади якщо для цього вони повинні на старті стати корупційними. У Вас є відповіді?
Вночі всеодно спати неможливо, бо летить і сюди, і звідси, тому послухав інтерв'ю розумного історіка Данила Яневського про війну і її наслідки, про значні успіхи Президента Зеленського в зовнішній політиці і повний провал внутрішньої, включно з кадровою. А ще про те, що наш Президент має величезну світову підтримку і історичний шанс змінити вмираючу пострадянську олігархічну систему влади в Україні, і що в нього і в нас з вами є всього рік на ці перетворення, а потім буде вже запізно, бо країна на краю гуманітарної і економічної прірви.
А головне, що мене потішило - це те, що наші з ним думки співпадають коли йдеться про створення регіональних проектів розвитку теріторій. І про те, що ці проекти мають бути зовсім різними на півдні і заході, на сході і півночі України, і що вони мають народитися вже ЗАРАЗ в колі регіональних громадських лідерів, які повинні створити проектні групи, не чекаючи ініціативи від центральної влади.
Мій висновок: не треба дивитися ганебний по змісту телемарафон "Єдині новини" (Яневський теж вважає, що той марафон - це помилка і цинічне вбивство українського інформпростору), а треба слухати розумних людей, спілкуватись, об'єднуватись і діяти.
В Херсоні голова ОВА квіти приніс до пам‘ятника воїнам інтернаціоналістам. Ну по-перше я здивований, адже нам зрозуміла роль радянських вояків в Афганістані. Це щось подібне
до того, що в Сирії чи в Україні.
Ми не маємо робити публічно таких акцій, бо тим самим ми толеруємо дії срср в Афганістані 1979-1989 рр. Звичайно своїх громадян ми маєо тут поважати, бо вони потрапили у військо і були змушені там воювати ні за що. Тому якось підтримати воїнів це розумне рішення, як піклування про громадян, а от лазити з квітками біля пам‘ятника та публічно висловлювати не правильно.
Херсонська обласна державна адміністрація, щось не дуже так воно виглядає.
Дивно та не зрозуміло навіщо це робиться.
Цікаво, яка державна політика щодо цього дня?
Чи внесені зміни в рекомендації?
Сьогодні з чоловіком вперше відвідали ТРЦ з 22.02.22
Наче побували у минулому житті. Довго шукали де припаркуватись) і це не вихідний день.
Все працює, все спокійне, життя триває…
Але ми як вперше все бачимо. Зайшли в магазин, купили пару речей. З емоцій «вау які приємні ціни», бо в окупації усе множили мінімум на два!
Зайшли до іншого магазину, де я злякалась шуму, наче «приліт отої орди», а то просто на поверсі вище знаходиться боулінг. І ні хто крім нас на це не реагував. Зрозуміло чому.
Далі, мультиплекс, глянуть, а що ж зараз показують у кіно, бо там ми не були з початку пандемії))) в кіно ми не пішли, а от поп-корн купили.
Сіли на дивані, і почали згадувати те щасливе довоєнне життя у Херсоні.
Зайшли до розваг, та зіграли у аерохокей) Я так давно не раділа, таким звичайним речам) Не стримуючи емоцій сміялась та раділа як дитина цій грі))) Рахунок 9:9 (може комусь цікаво буде)
Після, побачили магазин усе для малювання) наткнулись на полицю з настільними іграми, хотіли купити одну…
і тут нас дуже швидко вернуло в реальне життя - «повітряна тривога», ми спокійно без метушні покинули ТРЦ.
Ось так і було)
Тэги: