«Я просто зобов’язана розповідати правду про злочини Росії проти українців»: історія херсонської журналістки, яка свідчила в Гаазі

Автор: ЄВГЕНІЯ ВІРЛИЧ, Район.Херсон

«Моя люба Анжело, вийди на зв’язок. Ти ніколи так довго не мовчала».

Такий допис у Фейсбук 10 липня 2022 року зробила подруга і колега херсонської журналістки Анжели Слободян. Анжела, яка перебувала в окупованому росіянами Херсоні, раптово зникла зі зв’язку. Майже весь час до того вона працювала, зокрема виходила в прямі ефіри. І раптом зникла…

Вже за кілька днів стало відомо, що Анжела Слободян у полоні росіян. Про її звільнення стало відомо на початку вересня — приблизно тоді ж Анжелі вдалось виїхати з окупованого міста. І розповідати правду про полон.

Анжелу попередили, що вона потрапила до списків на розшук у росіян в окупованому Херсоні. Для того, аби убезпечити себе, журналістка знімала усе на власний телефон, постійно змінювала місця дислокації, в етер виходила з локацій, які важко або неможливо було впізнати.

Виїжджати з міста, як і чимало херсонців, Анжела наміру не мала — хотіла дочекатися визволення, однією з перших побачити ЗСУ в Херсоні і розповісти про це світові. Після того, як їй стало відомо, що вона у списках, стала працювати обережніше. До її квартири росіяни навідувались іще наприкінці травня.

5 липня в будинок знайомого, де переховувалась Слободян, вдерлись озброєні бойовики. Анжела не встигла вийти до прямого етеру — їй вдягнули на голову сміттєвий пакет, посадили в автівку та вивезли до міського ізолятору тимчасового тримання. Там Анжела провела 31 день.

Однією з претензій окупантів, коли вони полонили Анжелу, було те, що вона не мала їхньої «акредитації»: «На допитах казали, що я мала отримати в окупантів «акредитацію». Тобто, я, українська журналістка, мала акредитовуватися незрозуміло в кого! Тих, хто мене допитував, не влаштовувало, що медійники, працюючи в умовах окупаційного режиму в Херсонській області, розповідають правду про те, як живуть херсонці».

Анжела Слободян стала першою херсонською журналісткою, яка свідчила у лютому 2023 року в судовому процесі Народного трибуналу в Гаазі. 20 лютого — за 4 дні до річниці масштабного вторгнення росіян в Україну та початку окупації Херсона — вона майже дві години розповідала про злочини росіян у Херсоні і порушення прав журналістів.

"Моя історія — краплина в тих злочинах росії в Україні. Саме зараз в Гаазі документують свідчення тих, хто став жертвами цієї неспровокованої агресії. Фактично у перші дні повномасштабного вторгнення я вирішила, що маю фіксувати життя херсонців в окупації, безпосередньо перебуваючи в Херсоні. Результат – арешт і місяць у катівні. Я витримала. Хтось — ні. Мені вдалося вирватись на підконтрольну Україні територію і повернутись в професію. А зараз я просто зобов’язана розповідати правду про злочини росії проти українців. Розповідати світові все, що бачила і все, через що пройшла сама.

В суді Анжела розповіла, що розуміла — росіяни будуть її розшукувати. Під час допиту вони звинуватили її у .... шпигунстві. Так, у шпигунстві фактично на власній землі! Але вона вирішила лишатись в Херсоні, аби доносити правду про окупацію, розповідати світові про події в місті, а також – заспокоювати містян.

На той час у Херсоні склалась дуже складна ситуація: обстріли, окупація, викрадення людей росіянами та їхніми колаборантами, а представники обласної влади і правоохоронних органів … виїхали з Херсона і не з’являлись в ефірі та не комунікували протягом довгого часу – кілька тижнів.

Зрештою і подальша комунікація в окупації була вкрай складною. Відтак, журналісти, які лишались на місці, та окремі представники влади ставали рупором злочинний дій росіян.

В суді Анжела протягом двох годин розповідала не лише свою історію, а й ті історії, свідком яких вона стала в Херсоні.

Про те, що почалось вторгнення, Анжела Слободян дізналась від свого знайомого, мешканця Чонгара, 24 лютого після четвертої ранку. Приблизно в цей час російські танки вже перетнули Чонгар. Росіяни зайшли саме до його села — чоловік переховувався у підвалі.

У Херсоні починався хаос — люди намагались врятувати свої родини і масово виїздили. Анжела залишилась без оператора: він виїхав з Херсона, аби врятувати свою родину, зокрема вагітну дружину.

"Я залишалась у Херсоні і кожного дня фільмувала все, що відбувається, — розповідає Анжела в суді. — Я робила це для того, аби згодом надати докази злочинів росіян до суду. Я знала, що суд в Гаазі буде, і ті всі злочини мають побачити всі: українці, а передусім європейська спільнота, яка допомогла українцям і не лишила їх сам на сам у біді.

Анжела розповіла про розстріли цивільних росіянами. Зокрема про 17-річну Анастасію Мостову, яку окупанти розстріляли на початку березня 2022 року. Настя намагалась врятуватись — вибігла з автівки, яку обстрілювали окупанти, але її наздогнали. В тій злощасній автівці знаходилась і мати маленького Максимка, який осиротів у віці одного рочку і восьми місяців: жінку теж розстріляли.

Такою була ціна одного виїзду за продуктами в Херсоні у 2022 році. Саме ці історії Анжела Слободян розповіла в народному суді в Гаазі. У неї на руках також чимало доказів злочинів росіян.

"Росіяни також підірвали «швидку» у Херсоні на початку вторгнення: водій загинув, фельдшер отримав поранення: Справжньою героїнею стала дівчина Оленка, яка також була в тій машині «швидкої»: вона швидко відкрила двері машини, аби фельдшер зміг виповзти і залишитись живим. Ось такі герої серед нас – дівчинка не розгубилась і врятувала фельдшера.

Анжела змогла потрапити до лікарні і зняти матеріал із фельдшером. На той час вже все контролювалось росіянами – було дуже небезпечно. Аби не наражати себе та інших на небезпеку, журналістка перевдягалась у лікарську форму, зокрема вдягала маску, аби зафільмувати свідчення фельдшера.

Коли росіяни викрали Анжелу, то викрали і всю техніку: «Втім, хороша річ iCloud – я зберегла все те, що бачила».

В полоні Анжела перебувала зокрема з іншими жінками. Не всіх їх росіяни викрадали саме за їхню діяльність: були такі, хто сиділи за брата або за чоловіка-військового, наприклад.

Родинам українських військових в окупованому Херсоні теж було дуже небезпечно: росіяни намагались покарати і їх за рідство з тими, хто боронить Україну. І таких історій пересічних людей, які страждали або й поплатились життям за відданість України, Анжела розповіла чимало.

Після засідання Анжела поділилась інтерв’ю одного із суддів Українського трибуналу — Стівена Реппа. Він зауважив на воєнних злочинах саме у Херсоні:

"Щільні щоденні обстріли Херсона, це виглядає наче покарання за те, що було звільнено місто, за деокупацію. З моменту звільнення обстріли та бомбардування в Херсоні — регулярні.

Отже, про ситуацію в Херсоні експерти та судді міжнародного суду знають. Зокрема завдяки мужності та відданості професії херсонської журналістки Анжели Слободян.

"Вірю — злочинці будуть покарані. Всі свідчення Народному трибуналу передадуть до Міжнародного кримінального суду в Гаазі. І всі ці матеріали складуть основу для Міжнародного трибуналу над керівництвом кремля і кожним росіянином, який вчинив воєнний злочин чи злочин проти людяності, — резюмувала свою поїздку до міжнародго суду Анжела Слободян.

Нагадаємо, що з 24 лютого 2022 року до 1 травня 2023-го за даними Національної спілки журналістів України загинули 56 журналістів.