Щоб не сказав в адресу ворога, все - не те!
Немає таких слів! Ми навіть не уявляли, що такі істоти у людському обличчі можуть на землі бути!
Розриває від люті, від почуття безпорадності... Але не депресуй!
Не маю права повчати, але по собі скажу - завантаж себе! Чим? Роби те, що можеш - допомагай ЗСУ, донать хоч гривнею, пропонуй свою поміч у волонтерських штабах, доглядай стареньких сусідів, розвозь веліком, рознось немічним хліб, включи свої професійні навички, говори з тим, кому погано зовсім, але не ділись таким же своїм розпачем, а поділись надією і вірою!
***
- Мамо, от би закінчилася війна! Да!
- Да! І щоб ти робила?
- Я б з бабусею грала.
***
Крім всього, у відповідь на те, що несе війна, можна берегти у своєму серці спогади.
Сьогодні росіяни обстрілюють Дніпровський район Херсона.
Для мене цей район - рідний дім, перша наша однокімнатна квартира на Чорноморській, сусіди - переважно, які працювали на ХБК. Ще пологовий і дорога до нього пішки була чудовою (тоді ще на вулицях не було ринків і гуляти можна було з насолодою). Але і оті люди на так званих ринках, що потім виросли на вулицях - це також було цінно, вони вистояли у важкі роки, вижили, не здалися. Тут можна було купити окуляри, труси, кросівки і все, що душа забажає). І навіть зараз - це місце, де є продавці і покупці.
Ще Дніпровський район - це Дніпро власне, дорога на Антонівський міст. ХНТУ і його парк - колись там можна було розкласти ряденце і полежати, потім заборонили).
Пляжі, нехай і скандальні історії навколо них. Школа доньки - звичайна і музична. Магазини, кафе. Продавці кавунів і сосен. Книжковий магазин дорогою з базару.
Наша інша квартира, куди ми переїхали. Тепло, любов. Мрії.
На ХБК багато схожих будинків - п'ятиповерхівок. З ними зараз воюють росіяни - обстрілюють.
"Фабрика", а ще "Епіцентр".
Сонце, тиша, коли дуже рано влітку. Перше вересня - коли багато дітей на вулиці. Так, діти - їх багато було навколо, на стадіонах, у дворах, на вулицях, на дитячих майданчиках.
Ще мільйони спогадів про місто, яке нині щодня обстрілюють росіяни. Де продовжують жити чудові люди, яких я дуже люблю.
***
76-річний волонтер Григорій Янченко (дядя Гриша), який пересувається на кріслі колісному, в Ужгороді збирає гроші на підтримку ЗСУ. Чоловік впродовж п’яти місяців з цією метою відвідав більше десяти міст України та зібрав понад 8 мільйонів для захисників.
***
Сьогодні зранку на Херсонщині росіяни поранили у Херсоні і Бериславі шістьох людей. Так от, серед них дві жінки - одній 81 рік, а іншій - 84.
Ту, якій 84 роки росіяни поранили, скинувши вибухівку з дрона. Вибухівку і цілий дрон - щоб перемогти бабусю у Бериславі...
І, можливо, десь на росії їх російська бабушка зараз радісно живе на виплати онука. Сподіваюся, що вона радісно отримає на нього похоронні.
***
Читаю під деякими дописами коментарі, де люди пишуть, що більше на вибори ні ногою.
Бо шо не виберуть, то гімно.
Ну звісно. Якщо не думаючи обирати "красівого музчіну", приколіста, співаків і пєвічок, за гроші, за гречку, за....., то якого результату хочете?
Вибори - це дуже, дуже серйозна справа. Обирається курс країни і майбутнє кожного на 5 років. І важливо кому доручаєте вести країну, і куди. Це ж треба думати, аналізувати. А не хоч поржом чи в такому дусі. Зрозуміли вже, куди веде така безвідповідальність?
То якщо нема чим думати, то вже краще не ходіть.
Тэги: