День 707. 31 січня. Що обговорюють херсонці у соцмережах

День 707. 31 січня. Що обговорюють херсонці у соцмережах

Автор: Євген Веселов 31 Янв. 2024 20:00

Будинок, в якому пройшло моє дитинство, сьогодні вщент зруйнували орки прямим влученням КАБу. Важко дивитися, як вони знищують нашу країну. Важко дивитися, як люди втрачають ВСЕ.
Боже!!! Захисти Україну!!! Дай можливість нашим батькам мати спокійне життя, дітям мати щасливе дитинство, а нам жити й розвиватися під мирним небом.

***

"Внаслідок бойових дій наразі Україна є найбільш замінованою країною у світі. А Херсонська область є найбільш замінованим регіоном в Україні."
Згадалося, як наш викладач медицини в Херсонському тоді ще педінституті, Фахрі Сеїдович Аппазов, гордо зачитував нам статтю, що Херсонська область посіла 1 місце з педикульозу. Немов би ми якесь всеукраїнське спортивне змагання виграли. Гарна, до речі, була "підводочка" до теми "Профілактика паразитарних захворювань". Веселенька така.
Тепер ось... виграли першість планети. Не без допомоги мишебраттів.
Хлопці-спецпризначенці обіцяють повернути пальму першості московитам, готуючи їм бомбезні подаруночки.

***

Яйця по 70 грн., сметана за 80 за пів літри. Херсонський ринок: покупців обмаль, ціни ростуть…

***

Записки виборця
Вчора кілька разів читала, що коней на переправі не міняють. Не міняють, я от проти заміни Залужного. Але тоді це стосується і Президента, ні? Значить, виборів не має бути? І тут я геть заплуталася. Чи там ні, а там - так?

***

Минулого року в лікарні в Києві познайомилася з жіночкою, що пережила окупацію. Так вона плакала і казала: ніколи не думала, що так можна радіти, коли просто є хліб.

***

Моя бабуся пережила Голодомор 32-33. Разом з дітьми (і моєю мамою) пережили голод 49. Ми в 90х перебивалися з хліба на воду. Мій син, азовець, зараз в полоні. Після облоги Маріуполя.
Чотири покоління "вдячні" нашим руським братам.

***

Знаєте, за що я ненавиджу руских більше, ніж через ракети, які летять на нас? Бо моїй бабусі 90 і років з 20 її планування подій починається фразою "якщо доживу". Ми завжди сперечаємося з нею "доживеш, мусиш дожити, а які в тебе варіанти?" І це було для нас ознакою віку, на який все-таки треба зважати. Аж поки моя племінниця не сказала відносно планування свого 10-річчя "якщо доживем". З вуст дитини це не просто страшно... хочеться впитись в горло кожному, хто це допустив.

Тэги:

Приєднуйтеся до нас:
Telegram-канал «Херсонська Гривна»
Google News
Більше матеріалів