Якщо в Херсоні проїхатися о 5 годині вечора, то тільки де-не-де поодинокі кав'ярні ще освітлюють простір навколо себе та зустрічні автівки. А так - темрява конкретна у місті.
***
Дзвонить мама в сльозах та каже...
Андрюша свєршилось, тепер і ми без вікон.. Кажу..
Мамо, диши по квадрату та заспокоюйся, зараз приїду...
Чую правильно дишить, бо престає плакати та заспокоюється.
Далі клеїм вікна, проклянаєм москалів, сміємось та співаем на мотив відомого фільму....
Єслі у вас нету окон, то вам іх і не потерять.... Далі не можемо придумати продовження та переходимо до приспіву..
Єслі у вас, если у вас, єслі у вас окон нет, оооо кон нєт.
І так по кругу.. співаємо, проклінаємо та сміємось. Ну а шо.
Короче є..ті оптімісти ці Херсонці
***
На дні колишнього Каховського водосховища у Нікопольському районі Дніпропетровщини знайшли козацький поховальний хрест і кам'яні гарматні ядра.
***
Щасливий той, хто має дорогу додому…
***
Для мене після окупації напівтонів не існує. Хоча можливо це я так думаю. Бо я просто для себе маю якийсь такий перелік чеснот чи ознак, які мене або влаштовують, або кажуть про те, що людина або ситуація - лайно. Може це і є напівтони.
***
Так от йдеш по місту, вітерець теплий, вродє все нормально, завертаєш і ні - всюди сліди війни та російських злодіянь.
***
Розмова з людиною з лівого берега. – Люди у нас дурні на селі. Ракети над ними літають, а вони картоплю копають. Така от тяга до роботи. Я самотужки на всю зиму напиляла дров. Бензопилу в руки і в лісочок. Знаю, що не можна, а що робить? До окупантів на поклон йти не хочу. А ще ж у мене город. Буряк свій, морква, капуста, цибуля. Все своє. Вже руки як в орангутанга стали от роботи. А я чекаю, дуже чекаю. Чому я повинна йти зі свого дому? Хай вони йдуть звідси. Вони вже тут засиділися. Знаєте яка в мене найбільша мрія? Нагодувати нашого солдата борщем.
***
Парк Слави. Понівечені рашистами стели з Героями Радянського Союзу, які визволяли місто у 1944-у. Але хтось з херсонців прийшов, позбирав уламки і хоч якось зібрав памʼятник до купи
Тэги: