Шалений тиск, заборона на виїзд з Херсона – так працює окупант з вчителями

Наскільки може бути серйозним тиск на тих людей, які потрібні окупантам, до яких методів вдається окупаційна «влада», щоб змусити вчителів співпрацювати, та хто з директорів херсонських шкіл пішов на зраду – про це та багато іншого під час конференції «Південь під ударом» розповів вчитель з Херсона Сергій Шишковський , якому вдалося виїхати на підконтрольну територію. Конференція проходила 28 червня, організатори - Центр близькосхідних досліджень , Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Пан Сергій каже, що тиск на вчителів посилювався поступово. З 24 лютого по 1 квітня – це був період, коли освітяни особливо не відчували особливої уваги від окупантів. Не було розмов про співпрацю. Доки не з’явилася Тетяна Кузьміч – людина, яку «призначили» на посаду начальниці управління освіти в окупаційній адміністрації області.

Нагадаємо, Тетяна Кузьміч була затримана у серпні 2020 року за підозрою у державній зраді, її відпустили під заставу у півмільйона гривень. Вона очолювала громадську організацію «Руська національна громада «Русичъ» і викладала у Херсонській академії неперервної освіти, звідки звільнилась за згодою сторін. Зараз колоборантка має вже свіженьку підозру про держзраду.

За словами Шишковського, Кузьміч з’їздили в окупований Скадовськ і там пропонувала вчителям співпрацю і заробітну плату у 10 тисяч рублів. Потім вона поїхала у Нову Каховку, врахувала ті проколи, які були у Скадовську, і пропонувала вже 15 тисяч рублів за співпрацю. Її відправили куди подалі.

У квітні розпочався більш активний етап співпраці з вчителями, вірніше, з керівництвом шкіл.

Ніхто не розумів, що відбувається. Окупанти провели ревізії декількох шкільних бібліотек. Що шукали, насправді ніхто не знає. Казали, що книги про нацизм. Також представники окупаційної влади запросили наші навчальні плани – цікавило, які предмети вивчаються. Казали, що вони почали готувати свої програми.

«На початку травня окупанти зрозуміли, що в них реальні проблеми з освітою – школи, дитячи садочки не з ними. Саме тоді було скликано нараду, на який було присутньо дуже багато керівників закладів освіти. На питання одного з директорів, що буде, якщо я покину цю нараду, йому організатори відповіли, що нічого не буде. В результаті - більшість директорів відразу покинили зібрання, залишилось п’ять, погодилися співпрацювати лише два – директор школи № 30 та Школи гуманітарної праці», - розповідає пан Сергій.

На цьому ж етапі, каже вчитель, розпочався тиск на тих колег, які виїхали. Приклад - Лазурнянська загальноосвітня школа.

«Місцевий голова громади – колоборант, відразу пішов на співпрацю і почав тиснути на освіту. Це взагалі дика історія – пан Белік, якому вже вручена підозра у державній зраді – молодий хлопець, має гарну біографію – він АТОвець, ініціативний, люди йому повірили, обрали головою громади, а він виявися зрадником. Директор школи у Лазурному у квітні відразу розрахувалася, щоб не мати стосунку до окупаційної «влади», але від завучів почали надходити повідомлення вчителям, які виїхали. Мовляв, якщо вони не повернуться до кінця травня, коли в них завершується планова відпустка, вони не будуть отримувати заробітну плату. На сьогодні вчителі Лазурнянської школи, які знаходяться на підконтрольній території, не отримують заробітної плати взагалі. В цій школі є вчитель, який пішов до лав ЗСУ, зараз він несе службу, але також не отримує заробітної плати, хоча по закону має її отримувати», - каже Сергій Шишковський.

Зараз, за словами доповідача на конференції, відбуваються дуже негативні процеси. По школах розіслали розпорядження окупаційної влади, за яким потрібно заповнити таблички з персональними даними всіх вчителів, потреби школи для забезпечення.

«Тобто з одного боку вони вчителів лякають, а з іншого кажуть, що готові зробити ремонти у школах, кажуть, що мінімально будуть платити 30 тисяч рублів», - зазначає пан Сергій.

Люди у розпачи, що робити, бо виїхати з Херсону вони не можуть навіть не зважаючи на заяви, що все просто від міністерки пані Верещук. Безкоштовної евакуації фактично нема, а якщо вона й є для жінок, то треба записатися, й черга приблизно два місяці. А якщо не безкоштовно, а з перевізниками, то це від 6-7 тисяч гривень за одне місце. І це надважка дорога, яка займає три дні.

«Страшне те, що директорам, які зараз є в Херсоні, сказали ви – не виїзні, вас не пропустять на жодному блок пості. Так примушують до співпраці і вимагають організовувати освітній процес. Якщо не погоджуються, то кажуть, що усі отримують статтю. У своїх вказівках окупанти посилаються на Женевську конвенцію та на українські закони, тобто фактично вони визнають себе окупантами, бо навіть посилаються на наш Закон про окуповані території. Педагогам погрожують, що вони будуть сидіти, та не вдома, а їх вивезуть в росію. Під тиском, зараз є така інформація, що погодилися співпрацювати вже 6 директорів шкіл Херсона з майже 60-ти. Реально мова йде про найкращі школи міста. Це гімназії №№ 1, 6, 20, школи №№ 30, 51 і Школа гуманітарної праці», - каже Сергій Шишковський.

30 червня всі школи повинні були провести наради педколективів і зібрати данні про всіх бажаючих працювати.

За словами пана Сергія, окупанти планують сформувати 10 шкіл, хто в них буде працювати, побачимо. Можливо, приїдуть вчителі з Криму.

«Всі вчителі, які погодяться працювати, повинні пройти перекваліфікацію два тижні або в Інституті підвищення кваліфікації або у Криму. Директори повинні пройти триденне навчання. Обов’язкова умова – отримання російського паспорту, відкрити рахунок у російському банку і отримати разову допомогу 10 тисяч рублів. Виїзд, крім вчителів, неможливий також й для їх родин. Можливо, це тільки погрози, але їх озвучують і передають у вчительські чати», - каже Сергій Шишковський.

Головне питання: що робити далі тим, хто залишається в окупації, підсумовує свій виступ пан Сергій.

Рекомендації від Міністерства освіти і науки або від інших представнків української влади: виїжджайте або не співпрацюйте. Але на окупованій території це все не працює. Є люди, які прямо повідомляють, що на них є тиск зі зброєю. Що робити, який вибір має зробити людина?

Чи буде вона зрадником, якщо її змусять працювати за російської програмою при тому, що ніякого іншого вибору на окупованій території вона немає?

Ми вже повідомляли про позицію представників держави щодо поводження працівників гуманітарної сфери під час окупації . Але, як бачимо, реальна картина та тиск набагато гірші, ніж можна собі уявити. Тому не будемо, як чиновники, що знаходяться у Києві, радити вчителям чинити спротив, бойкотувати примус до співпраці. Це неможливо, коли тобі погрожують зброєю чи загрожують безпеці твоїх близьких.