У кожного населеного пункту, який перебував під окупацією російських військ, – своя історія цієї війни. Загальну картину складають епізоди тих подій, які через дії окупантів пережила кожна родина. Комусь довелося народжувати не в лікарні, а вдома, без медикаментів та кваліфікованої допомоги. А хтось змушений був ховати рідну людину на власному подвір’ї і щодня, дивлячись на могилу, заново переживати її загибель...
Далі – історія окупації двох невеличких сіл Бериславського району з вуст місцевих жителів.
Село Садок: народження серед смертей
Село Садок відноситься до Борозенської громади. До початку повномасштабного вторгнення тут проживали, за даними «Вікіпедії», трохи більше 480 людей. А під час окупації в селі перебували 150 людей.
Уперше російські військові зайшли в Садок у березні, а вже масово пішли на село в травні, повідомляють «Вікна». Місцеві жителі кажуть, що вони займали пусті хати та відбирали автівки. А коли по їхніх позиціях прилітало від ЗСУ – мстилися людям.
Окупацію Садка не пережили троє місцевих жителів. Та разом із тим у селі народилася дитина. Пологи в умовах окупації, без належної медичної допомоги були складними, але все обійшлося добре.
38-річна місцева жителька Тетяна Степанюк була на восьмому місяці вагітності, виношуючи п’яту дитину. Каже, що боялися, та їхати із села було ще страшніше.
«Бо розказували, що вони машини перестрілювали. У нас під Каховкою розстріляли машину з дітками. Тому я боялася везти дітей», – згадує Тетяна.
Народити жінка мала в середині квітня. Їхати народжувати можна було лише в Берислав, який теж був під окупацією. Але пологи почалися раніше визначеного терміну. Тож народжувати жінці довелося вдома. На допомогу прийшли місцева фельдшерка, яка вже на пенсії, та сусідка-ветлікарка – так разом і впоралися.
«Важко було, без медикаментів. Нічого в нас не було – тільки підручні матеріали. Та й пологи виявилися затяжними, у дитинки було обвиття пуповиною навколо шиї. Це були самі тяжкі пологи, що я бачила», – розповідає 55-річна Наталія Воучок, колишня фельдшерка, зараз жінка вже на пенсії, працює на фермі.
Пані Наталя і сама – багатодітна мама: народила шістьох дітей. На жаль, один із синів жінки загинув восени минулого року.
Окупанти зайняли майже всі пусті хати в селі. А для спостережного пункту обрали двоповерховий будинок – там сидів снайпер, звідти вони запускали дрони. Але наразі від цього будинку залишилися лише руїни. Росіяни знищили його повністю після того, як українські бійці засікли снайпера та вдарили по другому поверху.
Перед втечею із села у листопаді російські окупанти підпалили цей будинок. На гасіння пожежі кинулися селяни, серед них були й 30-річний син пані Наталії Микола, а також його 48-річний односелець Сергій.
Вони обидва тоді загинули. Микола натрапив на розтяжку, його розірвало на шматки, а Сергія придавило бетонною плитою, яка впала з другого поверху. Будинок виявися замінованим і начиненим тротилом, шансів вижити у чоловіків не було. Обох поховали в одній могилі на подвір’ї родини пані Наталі, бо кладовище було замінованим.
У Садку це були не єдині жертви серед місцевого населення. У липні російський снайпер застрелив місцеву жительку, яка допомагала українській армії. Жінка передавала бійцям інформацію про окупантів, їхню техніку – у відповідь після її повідомлень ворогу дуже прилітало.
«Були удари по колонах техніки, по «Градах», по артилерійських установках. Вона молодець. Загинула, але з честю. Її син воює», – каже про загиблу Наталія Воучок.
Садок українські бійці визволили 9 листопада. Про перші дні після звільнення зі сльозами на очах згадує начальниця відділення сільгоспвиробничого кооперативу села Лідія Грушко:
«Я особисто плакала три дні. Ми варили нашим хлопцям обіди вісім днів. Через наше село пройшли більше тисячі бійців. Ми їм розповідали все, що пережили під час окупації. І ми плакали, і вони плакали...»
Село П’ятихатки: смілива бабуся
Невеличке село П’ятихатки теж відноситься до Борозенської громади. За даними «Вікіпедії», у мирні часи кількість населення тут була трохи більше 300 людей. Насправді ж проживало менше 200 людей, а під час окупації залишалося менше пів сотні. На відміну від села Садок, у П’ятихатки російські окупанти зайшли вже 28 лютого, повідомляють «Вікна».
На місцевій фермі вони облаштували собі базу – завезли важку техніку й жили там самі. Люди кажуть, що перебувало там не менше 700 окупантів.
Звільнення села П’ятихатки, листопад 2022 року. Фото: ЗСУ
Однією з перших побачила ворогів у рідному селі пенсіонерка Галина Красницька – жінка мешкає на околиці П’ятихаток. Каже – то були росіяни, буряти та чеченці. Жінка працювала охоронницею в сільськогосподарській майстерні. Саме там перед фермою окупанти поробили блокпости, тож дорогою на роботу їй доводилося проходити повз них.
«Вони мене перевіряли постійно. Заходили в будівлю, де я працювала, телефони свої заряджали», – розповіла пані Галина.
Жінка згадує, що спочатку окупанти перевіряли в населення документи, забирали автівки. А коли обібрали людей – почалися обстріли. За її словами, росіяни виїжджали в лісосмуги й звідти обстрілювали село. Під час одного з таких обстрілів загинули троє місцевих жителів, а Галині Красницькій побило хату.
Та вже за деякий час, розповідає жінка, російським загарбникам прилетіла відповідь від українських бійців. Наші військові вночі 25 липня прицільно вдарили по фермі, де базувалися вороги. А після того окупанти прийшли до пані Галини з обшуком, побили її...
«Били мене за те, що начебто я телефонувала нашим. Мені зав’язали руки, очі і поставили на коліна. І я три з половиною години так стояла. Обшук проводили по всій хаті. Якась зараза мене їм здала», – зі сльозами каже літня жінка.
Доказів ніяких не знайшли. Але навіть після цього пані Галина шукала способи передати нашим бійцям інформацію.
Її 33-річний односелець Олександр Носик теж був зв’язковим. Майже всю окупацію прожив у П’ятихатках з родиною. Від обстрілів ховалися в підвалі будинку. Чоловік каже, у селі від ворожих прильотів загинуло п’ятеро людей – серед них і Вадим, старший брат Олександра. Чоловіка смертельно поранило уламками під час обстрілу, поховали на його власному подвір’ї.
Українські військові визволили П’ятихатки 9 листопада минулого року. Звільнення зустріли 12 жителів – серед них і пані Галина.
Фото на обкладинці: дорога в Бериславському районі після деокупації. Фото: Reuters/Valentyn Ogirenko
Тэги: