***
Я із тих оптимістів, які залишились в Херсоні і вірять, що все буде добре. Якщо ми тут залишились,то маємо шукати позитив в воєнних буднях. Компенсація за ті страхіття, які маємо кожний день-чудова весна, а ще люди, які не опустили руки, відкрили серце і душу: прибирають вулиці і двори, донатять на ЗСУ, вирощують квіти, годують бездомних тварин, волонтерять. Ви-неймовірні херсонці і вами має пишатися весь світ!
***
Сьогодні на сцені Євробачення Україна вкотре нагадала світу, як це — жити українцем.
Коли щодня летять ракети, коли зранку читаєш новину, що на твою область почався великий наступ, коли знову читаєш, як загинув друг. Але коли ніяк не здаєшся, як би важко не було. Важко, а ми стоїмо. Важко, а ми попри все співаємо наші пісні, навіть на руїнах чи у сховищах, під ракетами чи на фронті. Подобається це комусь чи ні.
Потужний виступ, номер — до мурах.
***
Нобелівський лауреат, історик, Президент США і просто доволі непогана людина Вудро Вільсон у 1914 році проголосив другу неділю травня Днем матері у США, а згодом це підхопили в Європі. Дуже приємно бачити ваші фото з мамами різних років, а не "експертні" думки про Євробачення.
Неймовірно хочу підтримати тих, у кого мами в окупації або під обстрілами.
***
Життя ринку у прифронтовому Херсоні.
На прилавках можна знайти херсонську полуницю, солодощі, а також ранні фрукти й овочі.
***
Село Михайлівка Бериславського району. Постійні обстріли, руйнування. До війни жили 1000 людей, зараз 50.
***
«Я навіть не знаю, як тобі розповісти, що це таке — бути мамою в Україні 2024 року». Бо бути мамою в моїй країні — це приблизно так само, як намагатися співати колискову, стоячи на хиткому табуреті із зашморгом на шиї. І водночас відчувати себе щасливою попри те, що світ летить у безодню.
***
Сложнее всего сейчас смотреть на воспоминания в Фейсбуке, где мы были три года назад, до начала войны.
Этот навязчивый сервис монетизации воспоминаний делает больно.
Сложно менять планы, не понимая сколько времени нужно и будут ли ресурсы.
Прошлое есть, в настоящее часто страшно смотреть, будущее неопределённо.
Единственное место силы- это настоящий момент.
Обнять близких, помочь чем можно, отпустить тех, кто хочет уйти.
Каждый день, каждый вздох ценить, завтра этого может не быть.
Как ты?
Это новое я тебя люблю!
Мир сузился до этого вопроса.
Тэги: