Зимовий бал у Аграрному університеті – одне з найцікавіших, яскравих і очікуваних подій у передноворічному Херсоні. Тому не дивно, що ввечері 27 грудня в залі Херсонського державного аграрного університету зібралися понад 500 студентів, викладачів і гостей вишу. Та попри те, що підготовка до балу тривала кілька тижнів і передчуття свята витало в повітрі, електризуючи атмосферу радісним очікуванням, дійсність перевершила всі сподівання!
Як завжди, Аграрний вражав уже з перших кроків. Та навіть раніше – якщо минулого разу перетворення приміщення спортивного залу на нарядну бальну залу починалося від входу, то тепер казка починалася з воріт. Справжніх середньовічних воріт, які розкривали перед гостями заходу таємничий загадковий світ Середньовіччя – саме цей час обрали тематикою нинішнього Зимового балу. Та й недарма – адже ті давні часи відомі не лише пишністю вбрання, мужністю лицарів і тендітністю дам, а й цікавими танцями, про які сьогодні мало знає сучасна молодь. А оскільки ХДАУ – не тільки освітніє та наукове середовище, а ще й культурний заклад, то й вирішили об’єднати свято з можливістю дізнатися щось нове, навчитися чогось цікавого.
Як пам’ятають читачі «Гривни», своє 145-річчя Аграрний святкував в середньовічному стилі телесеріалу «Гра престолів». Ця ідея викликала захоплені відгуки в гостей свята, тож для Зимового балу вирішили поглибити цю тему. І ворота, які начебто ведуть до лицарського замку, – лише початок занурення в таємничу святкову атмосферу. Гості одразу ж потрапляють у муровані кам’яні коридори, на які перетворилися світлі приміщення університету. І нарешті – ось він, бальний зал, ідеями та зусиллями студентів перетворений на неповторне місце для святкування. Родзинкою минулорічного балу стала величезна червоного кольору люстра, яка складалася з квітів і бусинок, вигадливо переплетених руками студенток, перетворених на витвір мистецтва.
А нині, згідно зі стилем свята, зал прикрашали 4 люстри – також виготовлених самотужки за старовинним дизайном. До речі, на святкову фотозону перетворили й хол головного корпусу університету – і стіна, яка з’явилася там, – не бутафорська, а справжня, вимурована студентами Аграрного, – як і влаштований у неї камін. А в бальному залі чекали свого часу трони для короля та королеви балу, тимчасово слугуючи також фотозоною – бажаючих відчути себе могутнім владарем або чарівною принцесою виявилося чимало. Короля та королеву балу обирали наприкінці свята – й не тільки за вмінням танцювати чи найкрасивішим вбранням. Головним критерієм виступали співзвучність ідеї балу, вміння відчути себе частиною того часу та дати відчути це оточуючим, подати себе як справжню королівську особу, розповіла «Гривні» керівник центру культури та мистецтв Аграрного університету Валентина Кецман.
А для цього були створені всі умови – і облаштунки, і настрій, і, звісно, танці. «Треба розвиватися, – упевнений хореограф-постановник Зимового балу Влад Каплуновський. – Якщо до ідеї першого балу в Аграрному ставилися спочатку обережно, то тепер маємо стільки бажаючих, що всерйоз замислилися, як розширити простір, аби кожен зміг поринути в таємничу атмосферу середньовіччя». Підготувати до балу 500 людей – справа непроста, та організатори з нею впоралися на відмінно. Кожен факультет, за традицією, готував на бал окремий танок – звісно, середньовічний, XIV–XVI століть. Зокрема бергамаску, гальярду, вольту, сальтареллу виконували дебютанти, котрі вперше з’явилися на балі. Згідно з традиціями, дівчата-дебютантки сяяли на першому в своєму житті Зимовому балі білими сукнями.
Ті ж, хто вже не новачок, мали можливість обрати вбрання будь-якого кольору, та багато хто дотримався ідеї нинішнього заходу та вбрався в одяг з коричневими або золотими відтінками. Досвідчені учасники минулих балів на чолі з деканами танцювали поважну, помпезну павану. Запрошені гості, які висловили бажання не просто подивитися на бал, а й стати його безпосередніми учасниками, підготували сарабанду. Але відкривали бал, звісно, класичним віденським вальсом – ця традиція непорушна та не залежить від обраної тематики Зимового балу.
Не забули й про так званого джокера – сюрприз для гостей балу. Цьогоріч цей танцювальний номер поєднали з іншим танцем – гальярдою, яку виконував агрономічний факультет. Відомо, що танці, які дійшли до нашого сьогодення із сивої давнини, у більшості мають народні витоки. Вони трохи змінювалися – як і самі народи, які формувалися протягом століть, вбирали в себе «прийдешні» мелодії та рухи. Ось так і вийшло, що в звуках італійської гальярди можна почути шотландські та англійські мотиви. До речі, знавці виокремлюють «гальярдний» ритм навіть у сучасному гімні Великобританії «Боже, бережи Королеву»!
А сюрпризом-джокером для гостей Зимового балу в Аграрному став шотландський танок, «вплетений» у гальярду та виконаний деканом «агрономів» Іваном Мринським і доцентом Алі Керімовим. До речі, костюми для цього танку пошиті спеціально – також зі справжньої «шотландки»!
А ось «економістів», яким довелося виконувати швидку запальну бергамаску зі стрибками, вирішили… роззути. Адже історично цей танок вважався селянським, і зручне практичне взуття не заважало енергійним рухам селян – на відміну від сучасних панночок у бальному вбранні. До речі, під час минулого балу, пригадав Влад Каплуновський, після одного зі швидких таночків, коли танцюристи розійшлися, посередині залу залишилася… пара туфельок. Тож аби знову не довелося шукати «Попелюшку», такі нюанси заради зручності продумали заздалегідь.
Цього разу місця для викладачів і студентів вирішили влаштувати окремо – можливо, для того, щоб спілкування було більш невимушеним. Але в центрі залу як символ єдності «виросло» білосніжне дерево. Ця ідея виникла спонтанно, але швидко набула глибокого значення: в основі цієї скульптури лежить бруківка, яку знайшли на Студентській площі ХДАУ під час її перебудови минулим літом. Тож, виходить, це справжня історія Агарного університету, якій майже півтора століття, – історія становлення, набутих і переданих знань, єднання аграрної родини задля розвитку та процвітання рідного краю. Та й дерево в залі не бутафорське, а справжнє – спиляне, як нас запевнили, згідно з усіма нормами, бо вже старе й мало бути знищене. А тепер воно отримало нове втілення, тож справді стало символом вічного життя та відродження, пустивши коріння в цю землю. А під час Зимового балу святкове дерево ще й заграло новими барвами – в прямому сенсі. Ба більше, весь зал мав різнокольорове забарвлення в залежності від того, яким світлом виблискували світильники.
Напевне, такими ж яскравими кольорами сяяв і настрій учасників балу – залишитися байдужим до того, що відбувалося довкола, було просто неможливо. І головне, що все навкруги було справжнім – і святкове дерево, й бажання насолодитися балом, й щирі почуття радості та єдності. Мабуть, справжність у забарвленні середньовіччя й стала лейтмотивом нинішнього Зимового балу в Аграрному університеті.
І частинкою цих відчуттів стали вже традиційні лотерея серед присутніх і благодійний аукціон, які провів господар балу – ректор ХДАУ Юрій Кирилов. Кожний факультет, як і раніше, пропонував гостям придбати таємний лот.
Але й на цьому передноворічні дарунки Аграрного університету містянам не скінчилися! Вперше тут провели winter-party для кращих школярів Херсона – тих, хто має досягнення в навчанні, спорті, культурні та творчі, бере активну участь у житті школи. Задумка ректора Юрія Кирилова стосовно такої вечірки – нагородити та заохотити юних херсонців, адже цей святковий захід відбувся безкоштовно. Звісно, атмосфера середньовіччя в залі залишилася, але наповнення вечора стало більш сучасним, молодіжним. Для школярів, запрошених до аграрного з усіх шкіл міста, працював ді-джей, виконувала пісні модна група, всі бажаючі брали участь у святковій програмі та конкурсах.
Тож і нинішній Зимовий бал Аграрного університету був яскравим і приголомшливим. Ці відчуття та спогади напевне стануть для багатьох незабутніми, неповторними. Але в ХДАУ, як відомо, на досягнутому не зупиняються ніколи – тож і бал, який відлунав, став і частиною історії, і водночас обіцянкою нових чудових подій…
