Марина Поліщук
Рита Бойко з Херсонщини живе й працює в Копичинцях на Тернопільщині. Через війну їй довелося покинути дім та виїхати в Польщу, а потім, на запрошення знайомих – на Тернопільщину. Сьогодні Рита працює керівницею гуманітарного відділу Копичинецької міської ради. До війни вона очолювала школу в Тавричанці Каховського району – Тавричанський опорний комунальний заклад загальної середньої освіти імені О. Гатила. Історію Рити Миколаївни розповідає «Суспільне Тернопіль».
Коли почалася повномасштабна війна, каже Рита, навчальний процес скоротили, а заклад працював дистанційно. Приміщення школи почали використовувати як укриття для місцевих.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вітрина «руського міра». Як кремлівські посіпаки спотворюють село Тавричанка
Школа. Фото: Рита Бойко
«Коли почалась війна, я жила в приватному будинку. А люди, які жили в багатоповерхівках, першими почули ці вибухи, прокинулися від цього. Вони вийшли на балкон і побачили, що все горить. Почались мені дзвінки від батьків, інтернет зник, телефонували тільки по мобільному, чи відкрите у нас приміщення, чи можна сховатися? І таким чином ми почали приймати у себе людей у підвальному приміщенні школи».
Під час повітряної тривоги у сховищі. Фото: Рита Бойко
Жінка говорить, виїхали у квітні минулого року разом з молодшим сином, коли залишатися на Херсонщині було уже неможливо.
«Оскільки моя родина є родиною військовослужбовців, бо в мене чоловік військовий і син знаходився на строковій службі на початок війни, плюс я – керівник школи, і мені було небезпечно залишатися на окупованій території. Ми наприкінці квітня разом зі своїм сином евакуювалися. Їхали через Василівку, Пологи, на той час був шлях тудою. Дуже важко виїздили, але, слава Богу, ми виїхали. Мені довелося спалити чоловіка форму, медалі заховала. Важко чекати, що до тебе прийдуть».
Рита Бойко із синами. Фото: Рита Бойко
Рита розповідає, спершу знайомі їй запропонували роботу в Польщі.
«Я працювала проєктним менеджером деякий час. Співпрацювала з USAID. Знайомі запросили нас до Кракова і допомогли там з житлом. Тому до вересня я знаходилася саме там».
Рита Бойко. Фото: Суспільне Тернопіль
Жінка каже, коли з’явилася можливість працювати в міській раді Копичинців, вона повернулася в Україну. Зараз на посаді керівниці гуманітарного відділу Рита опікується такими ж, які і вона сама – вимушено переселеними через війну українцями.
«Я як внутрішньо переміщена особа розумію, що тим дітям і тим жінкам, які знаходяться тут, потрібно допомогти інтегруватися і соціалізуватися у суспільстві».
Ян Ярчук
