Ян Ярчук
На окупованій Херсонщині Росія застосовує “кримський сценарій”: чоловіків спершу призивають на строкову службу, а через кілька місяців змушують підписувати контракти.
***
У Херсоні викрили керівника одного з департаментів місцевого самоврядування на «відкатах».
Посадовець вимагав від підприємця з галузі телекомунікацій та ІТ регулярні хабарі за доступ до бюджетних підрядів. Сума залежала від вартості договорів і мала сплачуватися щомісяця.
Правоохоронці задокументували перерахування 24 тис. грн на підконтрольний рахунок і затримали чиновника.
***
Орки намагаються викинути на місто всі зекономлені за три дні снаряди, то ж шмалили всю ніч, хоч і не сильно близько до нас, і вранці не перестають. Ходжу у дворі, а як свистить, то біжу до дверей.
***
Абсолютно відкидаю думку, що вручення підозри Єрмаку і поява пані Мєндель у Карлсона, це звичайна ситуація, власна ініціатива, співпадіння або «синдром скривдженої колишньої»… НІ! Впевнений це спланована акція. Ким не знаю. Тут бенефіціарів багато, але скоріш за все, ми бачимо скоординовані дії РФ та США. Мета-прінуждєніє к міру… Ну не буває таких співпадінь…
***
Сучасний вигляд Херсона — це поєднання руйнувань та природи
Понівечені російськими обстрілами будівлі та натягнуті над дорогами антидронові сітки стали частиною щоденного міського пейзажу.
Проте серед посічених уламками стін та захисних конструкцій продовжує жити природа: на деревах посеред міста розквітають квіти.
***
«Перемир’я» скінчилося і Херсон знову здригнувся від важкого артилерійського вогню. Лише дрони не замовкали ніколи – вони снували над містом навіть тоді, коли світ говорив про домовленості й тишу.
Ідеш рідними вулицями – а навколо весна. Бузок розливає густий запах дитинства, каштани стоять у білому цвіті, сонце лягає на будинки, зранені снарядами. І все це – під безперервний акомпанемент контрбатарейних залпів. Земля гуде, повітря тремтить, а люди йдуть. Ідуть у магазин, несуть пакунки, обіймають дітей, вітаються одне з одним так, ніби самим своїм життям тримають місто над прірвою.
Я забігла у під’їзд, бо просто над головою збивали дрон. Сухий гуркіт у небі, коротка пауза – і знову телефон здригається від сповіщень про нові «прильоти». І серед цього всього – травень. Рідний, квітучий і дуже небезпечний.
Храбан Діана
Марина Поліщук
