Ян Ярчук
Вчора перемирʼя таке собі було, семеро поранених, в тому числі одна дитина, обстріл був артилерією прибережної частини Центрального району, молнія атакувала багатоповерхівку, а Комишани (це де кладовище і де ветеранські захоронення) 15 разів атакували дронами.
***
У День Матері, хочу привітати всіх, кому пощастило чути це слово)
Мені здається, воно прекрасне і має неймовірну кількість сенсів, які кожен з нас має цінувати і берегти.
***
Які б не були обставини…
Біль стискає серце, тривога не відпускає, душа розривається від новин, сирен і втрат.
Але навіть крізь війну живе одне найсильніше бажання — дорога додому.
Додому, де рідні стіни.
Де знайомий запах ранку.
Де чекають.
Де, попри все, живе надія.
Війна забрала спокій, змінила людей, навчила мовчки витримувати те, що колись здавалося неможливим.
Та вона не здатна забрати головне — любов до свого дому, своєї землі та віру, що після найтемнішої ночі обов’язково настане світанок.
***
А шо, Херсон не влючили в теріторії перемир’я? Арта орків з лівого берега б’є, дрони роями літають і скидають вибухівку, автівки горять, люди гинуть – все, як завжди. Трамп, тебе надурили, нема тут ніякого перемир’я.
***
Багато кажуть про те, що зрадники взагалі не бояться вироків і що їм ті вироки до одного місця. Практика ж свідчить про протилежне. І цей випадок – цьому чергове підтвердження
Водій Олександр Колоколов з Херсона у 2022 році влаштувався до окупаційної «Северной исправительной колонии №90». Він свою вину не визнав і намагався переконати суд, що нічого злочинного не зробив.
Вирок – 12 років тюрми з конфіскацією всього майна. Він може вийти на волю у грудні 2034 року. Буде час подумати і переосмислити свою поведінку.
Марина Поліщук
