Марина Поліщук
Часто глибока радість – в простих речах.
Ми їх просто не помічаємо.
Війна навчила відстежувати такі моменти.
Згадую, як ми мріяли про елементарний душ в дитячому садку, в якому жили на Авдіївському і Покровському напрямках, і коли повертались з виходів.
Або ж, коли мрієш про чисту постіль вдома після тижнів, місяців у військових спальниках в якихось сільських хатах біля Новобахмутівки чи Красногорівки. І, нарешті, ось вона.
Це завжди дарувало хвилину справжнього щастя.
Нещодавно таке ж саме відчуття було, коли після декількох годин під холодним дощем просто сідаєш в тепле військове авто і їдеш декілька годин на самоті.
Глибинна радість – вона насправді завжди поруч і недооцінена через цю простоту.
***
Ми тут. Тримаємось. За землю свою, за будинки. Ходжу у домі, гладжу стіни руками, дякую за захист. Світло, слава Богу, є. Надворі чудова сонячна погода, справжня золота осінь. Небо в пірʼїнках хмарок, хотіла виходить всю норму, та не вийшло, обстріл перечікую в домі.
***
Мене не дивують українці, які четвертий рік тягнуть на собі всі жахи та труднощі великої та страшної війни.
Але коли не зупиняються у своїй постійній допомозі іноземці з благополучних країн, власники процвітаючого прибуткового бізнесу, які постійно самі приїжджають в Україну, то це дуже незвично та надзвичайно.
***
“Руський мір” приніс в Україну смерть і розруху. Один із найбільш постраждалих від “небратів” регіонів – Херсонщина.
Окупація, затоплення населених пунктів через підрив греблі Каховської ГЕС, постійні ворожі обстріли і смерті, смерті, смерті… Дістається Голій Пристані. Колись квітуче, охайне, туристичне містечко перетворилося на похмуру пустку, подекуди – в руїнах. Але люди бережуть спогади про те, якими були їхні Гопри.
***
Я не переселенець, Я біженець! Мене ніхто не переселяв, Я і моя сім’я бігли від московського іга. Тому біженець, а не переселенець.
***
Діалоги під час війни…
Трамвайна зупинка. Львів.
– Ви звідки?
– Херсон…
– Бахмут…
Більше слів не треба.
Ми мовчки розходимось.
В очах – сльози.
У серці – ще одна тріщина.
Дарина Лапіна
