Марина Поліщук
У новій частині рубрики «Так ми жили» – тема відношення жителів Херсонщини до довкілля. Одні дбали про чистоту вулиць, парків, узбіч тощо, тоді як інші забруднювали – звичне явище для будь-якого періоду часу.
Нагадаємо, що майже всі фото, які ми публікуємо в рубриці «Так ми жили», свого часу були надруковані в газетах «Гривна» та «Суботній випуск». Це плівкові світлини, їхній автор – наш журналіст Анатолій Андрєєв. Подорожуючи по Херсонщині велосипедом, він приносив до редакції цікаві фотосюжети як з Херсона, так і з районів області.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Так ми жили: жителі Херсонщини та їхнє відношення до тварин (фото)
Фото, опубліковані далі, зроблені наприкінці 1990-х – початку 2000-х років у Херсоні та області.
І чистота, і заробіток
Був період, коли можна було непогано підробити, здаючи в пункти прийому скляні пляшки, макулатуру, метал. А щоб викликати в людей прагнення робити свій дім чистішим, підприємці вигадували ось такі віршовані заклики. Щоправда, звучали вони більше смішно, ніж патетично.
Але херсонці сумлінно несли пусті пляшки в подібні мобільні склопункти, яких і по Херсону, і по області було чимало. І дехто отримував чималі гроші за склотару, щоправда, доводилось потрудитися.
Цікаву історію про пенсіонера з Херсона розповів Анатолій Андрєєв. Якось, рухаючись трасою в Олешківському районі, фотожурналіст наздогнав чоловіка, що теж їхав велосипедом, завантаженим купою пустих пляшок.
«Ми проїхали разом кілометри два, спілкувалися в дорозі, бо йому важко було зупинятися. Я їхав збоку й поглядав на автомобілі, бо велосипед цього мандрівника займав чимало місця через габарити вантажу. Чоловік охоче розповів про свою незвичну діяльність. У нього знайома працювала в пункті прийому склотари в Херсоні. І от херсонець у теплу пору року вставав раненько та їхав на траси, що вели в бік морів. Там він збирав на узбіччях викинуті пусті скляні пляшки й надвечір віз у Херсон здавати. За його словами, міг перевезти до 400 пляшок за одну таку поїздку!
Я, звісно, поцікавився, як витримує таку вагу велосипед – а це був звичайний старенький велосипед харківського виробництва. Він розповів, що так, бувало, і покришки не витримували. Тож він установив на заднє колесо дві покришки, на передньому одна залишалася.
Чоловік уже знав певні місця, де завжди було багато пляшок: адже понад трасою чимало різних генделиків. У посадках край доріг він обладнав декілька точок – звозив туди зібрані пляшки, а потім упаковував їх у валізи. Додам, що то ціле «мистецтво» було – спакувати таку кількість пляшок на велосипед.
Щодо заробітку, то, за словами херсонця, здаючи пляшки, він за місяць заробляв удвічі, а то й утричі більше своєї пенсії», – розповів фотожурналіст.
Наступне фото – просто до теми. Уже коли з’явилися пластикові пляшки, один із херсонців на своїй дачі обладнав із них щось на кшталт бордюру вздовж стежки. Не викинув, а пустив у діло – і то добре.
У літній сезон траси Херсонщини, що вели до морських курортів, намагалися тримати в чистоті й комунальні служби. На цій світлині – дорога в Скадовському районі, напрямок – Крим. Автотраса не широка, але в хорошому стані. І узбіччя – охайні!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Так ми жили: куди ведуть дороги Херсонщини (фото)
Про сміття та свинство
Проблема засмічених узбіч автошляхів, напевно, – вічна. Як і загалом проблема засміченого довкілля. На наступному фото – охайна зупинка громадського транспорту посеред степу в Бериславському районі. І – купа акуратно складеного домашнього сміття, яке легко можуть розірвати тварини, а вітер розвіє по полю… До речі, до найближчого села Високе – кілометрів 5.
«У селах так часто робили. Зібране за кілька днів сміття збирали в пакети й, вирушаючи на авто у справах, дорогою залишали його в сміттєвих урнах на зупинках. Мабуть, щоб не платити за вивіз, або просто щоб не накопичувати вдома. Адже в селах не щодня збирали сміття мешканців по вулицях – якщо взагалі збирали!», – розповідає Анатолій Андрєєв.
До речі, окрему увагу на цьому фото привертає продірявлений знак автобусної зупинки. Нині, під час війни, такі елементи довкілля, на жаль, стали звичними для жителів Херсонщини. Але ж на фото – 2009 рік!
Із любителями складувати купи сміття в недозволених місцях намагаються боротися здебільшого залякуванням штрафами. У 1997 році йшлося про 150 гривень штрафу, як зазначено на цьому фото, зробленому в Херсоні. Нині ж штрафи за смітники виросли до 1360 гривень для цивільних громадян та до 1700 для підприємців. І все одно сміття менше не стає. Отже, діло не в грошах?
Наприклад, ось це дерево в Херсоні мусило доживати свій вік у жорстоких умовах, спричинених людською недбалістю та байдужістю…
Білборд у 2012 році закликав жителів міста разом робити Херсон екологічно чистим. Гарна ініціатива, але які результати? Візьмемо всього лиш одну вічну проблему Херсона – амброзію. До останніх передвоєнних років цей небезпечний для здоров’я населення бур’ян так і не змогли подолати. На наступному фото – вулиця Паровозна в Херсоні, де височенні зарості амброзії закривають навіть дорожні знаки:
Наостанок – історія про те, як фотожурналіст на велосипеді переслідував сміттєвоз, щоб дізнатися, куди ж він скидає сміття. Знімок зроблений у Голопристанському районі в 2001 році.
«Декілька разів помічав і в Олешках, і в Голій Пристані, що сміттєвози везуть сміття в бік річок і плавнів. Але ж там не може бути полігонів! Я розпитав у людей, де знаходиться полігон. Як виявилося – зовсім в іншому боці! Тому якось побачивши перед собою ось цю вантажівку, я вирішив простежити за нею і тихенько поїхав слідом.
Не дуже зручно було на ходу фотографувати, бо там уже бездоріжжя. Десь у глухому кутку цих заростей, одразу за Гопрами, сміттєвоз швидко вивантажив сміття й іншою дорогою поїхав геть. Я під’їхав ближче, а там – купи сміття. Тобто сміттєвози цілеспрямовано вже певний період часу звозили туди непотріб замість того, щоб вивезти його на полігон», – розповів Анатолій Андрєєв.
На головній світлині: гарне нагадування, про яке ніколи не варто забувати! Херсонська область, 2002 рік.
Ян Ярчук
