Марина Поліщук
13 листопада минула 136-та річниця від дня народження українського письменника Остапа Вишні. «Хто в Крим, а я – в Кринки!» – його знаменита фраза, адже саме на Херсонщині любив відпочивати гуморист. На жаль, будинок письменника, як і саме село Кринки, знищені російськими окупантами.
Павло Губенко – у майбутньому письменник Остап Вишня – народився 13 листопада 1889 року на Полтавщині. У досить зрілому віці, у 1955 році, він уперше приїхав на Херсонщину – до села Кринки. Це місце зачарувало гумориста, який був великим прихильником полювання та риболовлі.
У Кринках Остап Вишня відпочивав двічі: у 1955 та 1956 роках. Приїздили із дружиною сюди на досить тривалий термін.
«Вони були невибагливими, спокійними, врівноваженими відпочивальниками без жодних претензій. Їх влаштовувало все: і житло, і харчування, і зручності – скажімо відверто, дуже обмежені на той час – і погода, і закріплений човен, і клювання риби на річці», – пригадував Микола Помазнюк, директор турбази (повна назва: будинок відпочинку спілки мисливців та рибалок «Кринки»).
Тут гуморист багато рибалив, працював над оповіданнями та зустрічався з місцевими жителями. Чимало з них потім стали героями розповідей, що увійшли до його збірки «Мисливські усмішки».
Остап Вишня (у центрі) любив погомоніти з жителями села Кринки. Вересень, 1956 р. Фото: mycity.kherson.ua
Дружні посиденьки
У гості на посиденьки до гумориста в Кринки приїздили друзі-письменники – Микола Бажан, Володимир Сосюра, Максим Рильський, Андрій Малишко та інші.
Побував у Кринках у письменника й редактор журналу «Перець» Федір Юрійович Маківчук. Свого часу Остап Вишня був членом редколегії журналу та активним його дописувачем. А набагато пізніше – із 1976 по 1997 роки – у «Перці» друкувався й херсонський фотожурналіст Анатолій Андрєєв, автор багатьох публікацій в газетах «Гривна» та «Суботній випуск». Окрім цікавих статей та фотосюжетів, Анатолій Георгійович створював яскраві сатирично-гумористичні малюнки, які публікував, зокрема, і «Перець».
Ось що розповів «Гривні» Анатолій Андрєєв зі своїх бесід з Федором Маківчуком:
«Він розказував мені, що теж потрапив у цю компанію письменників, які відпочивали в Кринках у Остапа Вишні. «Я навіть не уявляв, що люди можуть так відпочивати! Раніше відпочинком вважав – побувати в санаторії, на лікуванні, і все. А тут…» – казав мені із захопленням Маківчук. За його словами, рибалка була приголомшливою. Із Києва привезли з собою горілку з перцем, на застіллі гарною українською мовою розповідали один одному цікавезні історії. А Павло (Павло Губенко, – ред.) ще й намагався їх записувати. Загалом інтелігентна була компанія, згадував Маківчук. Остап Вишня, за його словами, до цього був уже раз у Кринках, тому почувався там як своя людина».
Це був серпень – вересень 1956 року. А 28 вересня, повернувшись до Києва, письменник помер. Після його смерті іменем Остапа Вишні в Кринках назвали місцевий будинок культури, турбазу, була тут і вулиця Остапа Вишні. А згодом хату-мазанку під очеретяним дахом на турбазі, де жив письменник, перетворили на будинок-музей.
Остап Вишня – колекційний значок «Херсонщина пам’ятає». Фото: mycity.kherson.ua
Занепад і відновлення садиби
В архіві Анатолія Андрєєва збереглися декілька фото цієї садиби Остапа Вишні. Датовані вони 2002 роком, коли фотожурналіст, який подорожував по Херсонщині на велосипеді в пошуках цікавих сюжетів та історій, завітав у Кринки.
Садиба Остапа Вишні у 2002 році. Фото Анатолія Андрєєва
«Я дізнався про те, що садиба занепадає – місцева влада не виділила фінансування на утримання цього будинку. А там було багато речей з часу перебування Остапа Вишні. Я тоді зателефонував до нашого обласного краєзнавчого музею. І вони приїхали й змогли вивезти звідти чимало експонатів. Наскільки мені відомо, бюст письменника теж забрали до музею», – пригадує фотожурналіст.
Додамо, що будинок, в якому жив Остап Вишня, із плином часу дійсно зазнавав дедалі більших змін. У даху були величезні дірки, підлога прогнила – у такому вигляді садиба перебувала досить довго.
Напівзруйнований будинок, де відпочивав Остап Вишня, 2019 рік. Фото із соцмереж
Але незадовго до початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, у 2020 році, садибу було відновлено на новому місці, але зі збереженням давніх архітектурних деталей та з використанням усіх відповідних матеріалів того часу. Бюст Остапа Вишні теж повернули на місце.
Відновлена садиба Остапа Вишні у Кринках, 2021 рік. Фото: «Суспільне Херсон»
«Хотілось би ще й ще тут побувати…»
На жаль, нині це знамените місце, як і село Кринки Олешківської громади, стерті з лиця землі російськими терористами. У червні 2023 року будинок було затоплено внаслідок підриву окупантами дамби Каховської ГЕС. А пізніше, після створення Збройними силами України плацдарму в Кринках, який став однією з найбільших пасток для окупантів за час повномасштабної війни та вплинув на всю лінію фронту, це місце окупанти просто перетворили на вигоріле пустище…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Світлин буде замало»: фотокореспонденти відзняли документальний фільм про Кринки
***
Завершимо цю публікацію ще одним спогадом директора кринківської турбази Миколи Помазнюка:
«Я неодноразово складав компанію Павлу Михайловичу на рибалці. До чого ж спокійний, терплячий був рибалка! Любив рибалити на Кринківській Конці, рідше – на Басанці. Скільки разів вони згадуються в його «Мисливських усмішках»!
Якось, в останній їхній приїзд, стоїмо ми з ним на Конці «на коропа» – чекаємо кльову. Тиша. Спокій. Уже й жаби, охрипнувши, вгамувалися. Сидимо, помахуємо вербними гілочками – комарів відганяємо, кожен свою думу думає. І тут Павло Михайлович порушує тривалу паузу:
«Гарно тут у вас. Покійно, благісно сидиться, думається. Жаль, часу не багацько залишилось. Хотілось би ще й ще тут побувати, ось так на річці посидіти…»
За матеріалами з «Вікіпедії», статтями Володимира Коршуна із сайту mycity.kherson.ua
Головне фото: бюст Остапа Вишні на колишній турбазі в Кринках, 2002 рік, фото Анатолія Андрєєва
Ян Ярчук
