Дарина Лапіна
Генпрокур подав у відставку. Так пишуть ЗМІ. Але виглядає так, що наче пішов від сорому. Але це точно не правда. Не можна піти від того, чого не маєш.
Ще один достойний нащадок Пшонки.
***
Херсонський річковий порт.
У цьому районі я жила багато років, поки вчилася в школі, потім – в інституті… Звідси мені прийшлося виїхати під час окупації, стати біженкою…Тут затонув мій будинок…
А згадується, як в порту було жваво – толпи дачників з торбами і інструментами, гудки відпливаючих на дачі катерів в Олешки і Голу Пристань, а ще колись – “ракети” (так їх називали в Херсоні) на підводних крилах…
Боляче зараз дивитися на це запустіння і безлюддя…
ЧЕРВОНА ЗОНА.
***
Сум за домом найважча валіза. Вона не в руках, а в серці…
***
Так, я плакала. Вчора, дорогою додому, на очах у не мого міста. Плакала.
Бо втомилася від не свого життя.
Навіть не від того, що втратила, а від того, що не отримала. Не від «не змогла», а від «я могла би».
Я могла би жити інше життя. І сповна використати те, що дарував мені Господь, – любов, талант, розум.
Мати родину, дім, опору, легкі плечі, подих у професії, більше людей поруч – тих, які люблять, які чують…
Чому життя таке дивне?
А поруч люди, без дарів, але з живим життям.
Чому стільки витрачено, втрачено, вкладено… Через серце і м’язи, через роки, аж до краєчку себе – і… самотність.
Аж до того, що відчуваєш, ніби тебе нема.
І між цим – «нема» і «є» – дуже боляче.
Це не відчай і не жаління.
Просто я дуже-дуже хочу додому. До себе. До свого.
Щоби просто – бути…
Я дуже хочу бути.
***
Захоплений окупантами завод мінеральної води “Каховка” на Херсонщині зазнав суттєвих пошкоджень внаслідок вибухів
На території підприємства виникла пожежа, а виробництво продукції наразі призупинили.
Храбан Діана
Марина Поліщук
