День 1639. 20 серпня. Що обговорюють херсонці у соцмережах

– Чисто контузило?
– Так.
– Ну, считай, повезло.
Не повезло – це коли пишуть вночі з Дніпровського району: “Горимо”, а води в крані та вогнегасників нема.
Коли в Корабельному сам собі ногу бинтуєш – бо вночі точно не доїдуть із першою медичною.
Це коли вдихаєш і виходиш з-під сіток та дерев на відкриту місцевість – не скажу, в якому районі.
Не повезло – це якщо Острів, Антонівка, Воєнка, Кіндійка, Нафтогавань, Перекопська, Кузні, Гідропарк.
Пощастило – це коли пожежники змогли швидко долетіти під сітками. Коли поліцейські за хвилину до підльоту повторного дрона швидко загнали всіх у безпечніше місце. Коли дивишся з вікна, як вибухає в повітрі наступний безпілотник у вашому напрямку – тому що десь там стоїть ваше пощастивше МВГ.

***
Кожна доба в Херсоні – квест на виживання. Обстріли 24/7. КАБи, арта, дрони всіх видів у всіх районах, розкидані міни, шахеди… А ще покидьки, які все це нам влаштували, залякують, що скоро продукти перестануть завозити, пошти закриють і т.д.

***
Пам’ятаю, як ми доїжджали до таблички з написом «Херсонська область». Я проїздив повз неї, напевно, мільйони разів у житті. Але того дня, коли хлопці дізнались, що в мене коріння звідти, я зупинився біля тієї таблички, і вперше по-справжньому усвідомив: там, за нею, зараз мої рідні й знайомі люди, а я не можу до них доїхати. Через війну.
Саме тоді я зрозумів, що таке моменти, на які ти не можеш вплинути.
І саме тоді зрозумів інше – наше завдання не в тому, щоб контролювати те, що нам не підвладне. Наше завдання – робити все, що залежить від нас, там, де ми є. Мати сміливість брати відповідальність. Змінювати на краще те, що нас оточує те, на що ми справді можемо впливати.

***
Коли душа постійно розривається між Херсоном і Києвом. І нема кінця тому болю…

***
Черговий акт російського варварства та терору: ворожий дрон вдарив по будівлі Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка.
Скид з російського безпілотника стався рано вранці 20 серпня, на місці виявлено уламки дрону. Внаслідок вибуху загорілося праве крило будівлі та прилеглі господарські споруди.
Умисний удар по будівлі музею — об’єкті культурної спадщини, позначеному міжнародним захисним знаком «Блакитний щит» й захищеному міжнародним правом, — є воєнним злочином за Гаазькою конвенцією про захист культурних цінностей 1954 року. Росія роками цілить у те, що не може вивезти чи привласнити, — і знищує. Спочатку пограбувала фонди, тепер б’є по стінах. Кожен такий удар — свідоме продовження війни проти нашої пам’яті.