Російські окупанти вбuлu українську евакуаційну групу, незважаючи на оголошене «великоднє перемир’я».
Поблизу Гуляйполя в Запорізькій області ворог атакував FPV-дронами групу наших поранених хлопців, які займалися евакуацією. Шансів на порятунок, на жаль, не було, так як хлопці знаходилися у відкритому полі.
***
11 квітня в рамках 72-го обміну в Україну повернувся 24-річний херсонець Микола Щербина. У російському полоні він перебував три з половиною роки.
***
Попри заяви про «Великоднє перемир’я», окупанти атакували Херсон з авіації. Також зафіксовано три марні штурмові дії в напрямку Антонівського мосту та острова Білогрудий.
Та попри всі виклики, у храмі пройшла святкова служба, а на вулицях сьогодні особливо приємно зустріти перехожих із кошиками та освяченими пасками. Життя триває, і херсонці щодня це доводять.
***
Я не пам’ятаю свій перший Великдень у Львові (нинішній — вже третій), але пам’ятаю останній у Херсоні, в окупації: коли нічого не хотілося, ні пасок, ні фарбованих яєць, ні взагалі виходити з дому, хоча погода була гарна, але всім тоді керівав страх і апатія. Цей Великдень ще теж не про безтурботне свято. Перша новина, яку я прочитала сьогодні, — про розстріляних ворогом українських полонених. А днями говорила з жінкою, в якої на війні загинув син: “…Раніше пекла, готувалася. А нині — нема для кого. Немає свята…”
Я розумію і співчуваю. І молюся як можу. І я всіма силами намагаюся не дати здолати мене відчуттю, що свято “не на часі”. Адже воно про перемогу добра над злом. Перемогу, в яку ми всі віримо і на яку так чекаємо.
***
Близько 13:20 у центральній частині Херсона на російській міні підірвався чоловік.
***
Можу впевнено сказати, що святкувати вдома значно краще, бо можу порівняти)
Чого і всім бажаю, а ще краще вдома і в мирній Україні!








