Марина Поліщук
«Я коли вивозив людей з Олешків до Скадовська, поміняв чотири машини. Першу розбив дрон, дві підірвалися на мінах, слава Богу, сам лишився живий». Це слова олешківця Володимира Костяна. Далі – його розповідь про ситуацію в окупованому місті Олешки.
Володимир Костян народився і жив в Олешках, займався підприємництвом. Від початку повномасштабного вторгнення РФ вів партизанську боротьбу: ховав і переправляв через Дніпро поранених українських військових, робив схованки зі зброєю, передавав ворожі координати до ЗСУ. Чоловік пережив зраду земляка, тортури та в’язницю в окупованому Каланчаку. В Олешки повернувся восени 2023 року з підпискою про невиїзд, відтоді волонтерив.
Навесні 2026 року Володимиру з родиною вдалося виїхати із заблокованого міста. Сьогодні він живе на Чернігівщині та підтримує зв’язок із Офісом Омбудсмана щодо можливої евакуації земляків. Про те, що відбувається в Олешках, Володимир Костян розповів в інтерв’ю виданню «Коротко про».
Володимир Костян, фото з його сторінки в соцмережі
«Ішли пішки, на тачці 90-річну бабусю вивозили»
– Володимире, коли стало очевидно, що Олешки опинилися в блокаді?
– Наприкінці грудня 2025 року – на початку січня 2026-го. Ми жили в Санаторному провулку, звідки було два виїзди. Один – у бік лікарні, інший – до лісу. Обидві дороги замінували. Тільки після деякого розмінування можна було думати про те, щоб кудись їхати.
Я виїжджав із дружиною та сусідкою. Що називається, трапилася слушна нагода. 5 березня прийшов на ринок біля лікарні. Дивлюся, стоять «Жигулі» – це Сашко привіз ковбасу зі Скадовська. Наразі його вже немає, загинув 2 червня під час такої поїздки. Запитую: як заїхав? Каже, мовляв, так і так, їхати назад збирається. Ну і все, прилаштувалися до Сашка в хвіст, ще одна машина підтяглася. Дорогою чотири рази зупинялися, бо дрони зависали, але вискочили. Потім 21 день просиділи у Михайлівці, що під Скадовськом, а звідти вже із волонтерами виїхали на підконтрольну територію через Білорусь.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трагічні спроби доставити продукти в окуповані Олешки: на під’їзді до міста знищено декілька авто, є жертви
– До повної блокади ви допомагали виїжджати іншим людям…
– Так, але тільки до Скадовська, далі їздити не міг. Після СІЗО в Каланчаку я перебував на підписці про невиїзд, у жовтні 2025-го обмеження закінчилися, але я все одно проходив через усі бази ФСБ, тому в Михайлівці довелося затриматися, щоб підготуватися до виїзду.
– Коли ви ще жили в Олешках, якою була ситуація з продуктами?
– Нічого не ввозили із середини січня і в лютому. У березні почали щось завозити, а на початку червня все постачання повністю припинилося.
– Ви підтримуєте зв’язок із земляками? Чи є у тих, хто залишився, хоч якась можливість вибратися?
– Нещодавно розмовляв зі знайомим хлопцем. Вони вирвалися групою – 11 осіб. Ішли пішки, на тачці 90-річну бабусю, тещу Петі, вивозили. Петя сказав, що на машині вже не виїхати – дорогу блокують розбиті згорілі автомобілі. Але навіть якщо їх якось розсунути, щоб протиснутися, треба везти з собою причіп запасних коліс. Увесь шлях усіяний гострими осколками снарядів та мінами-«пелюстками». Це зараз їх під ногами видно. А якщо опалим листям присипле або снігом, то просто незрозуміло, як можна буде виходити.
«Хлопця застрелили, щоб його закрутки з підвалу забрати»
– Що приятель розповідав про голод?
– Їжі в Олешках реально немає. От Петя, він у нас торгував цигарками минулого року, у нього мішок грошей був, а купити нічого. Хто виносить на ринок борошно – не знаю, де вони його беруть, вимагає 5000 рублів. Це більше 2500 гривень за одне кіло борошна.
– Усе, що писали про варений їстівний бур’ян і дві ложки каші в день на члена сім’ї, – це правда?
– Так, це правда.
– І про трупний запах?
– В Олешках морг – це просто напівпідвал, куди прилітало ще 2025 року. Зараз там лежить близько сотні трупів, які, звісно, розкладаються. А ховати не дозволяють, бо не виконано формальних процедур. Ось ми мали виїхати в грудні 2025-го, але в сусідки, з якою разом збиралися, дрон убив маму. Поховати не дали. Треба було везти до Каланчака, щоб там провели експертизу. Хоча я не розумію, навіщо ця експертиза, якщо була очевидна мінно-вибухова травма.
Возив покійників у нас лише один поліцейський Денисов. Ось він забрав тіло мами сусідки, а назад повернути швидко не зміг, привіз лише в середині лютого, тоді й поховали. Нині, кажуть, Денисов кудись зник, возити нема кому, от і не ховають. А в когось просто грошей на похорон не вистачає. Послуги, щоб закопати в мішку, бо трун немає, коштують 50 000 рублів (приблизно 26 600 гривень), експертиза 20 000 рублів.
Нещодавно російські військові вбили подружжя, розстріляли. Донька за кордоном, купу грошей перевела, перевести в готівку можна, схеми працюють, але поховати не дають ні за які суми.
– Розстріляли за що?
– Хто його знає. До нас теж скільки разів приходили – п’яні, в масках, не здогадаєшся, що на думці. І паспорти показуйте, і про себе розказуйте. Можуть їжу вимагати. На початку цього року одного хлопця застрелили, щоб його закрутки з підвалу забрати. Росіянам там теж нема чого жерти, продукти оптово не доставляють, тільки на собі можуть щось принести через ліс, а по них наші луплять. Коли туман, ще якось пробігають.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Евакуація не потрібна, попереду – будівельний бум: нові заяви окупаційної влади про Олешки
– Володимире, чи можна звинувачувати людей, що залишилися в окупації?
– Після вибуху на Каховській ГЕС та потопу, який накрив Олешки, купа людей залишилася без документів. Немає жодних – ні російських, ні українських. І купа людей із українськими паспортами. Для них виїзд був фактично нереальним, з першого ж блокпоста відправлять до підвалу. Я це проходив, знаю. А ще в сім’ях є люди похилого віку, за ними доглядають, різні бувають обставини.
Так званих ждунів в Олешках немає, вони давно в Криму. Залишилися люди, яким нікуди подітися. Щоб вирватися з міста у бік Криму, а потім через Росію переправиться до Грузії, потрібний російський паспорт. А коли його починають робити, постають питання: де раніше був, чому тягнув – чекав, що повернеться Україна? Я 2023 року, коли вийшов на підписку про невиїзд, змушений був російський паспорт зліпити. А чоловіків, які згодом почали приходити, одразу заганяли до військкомату. Що таке військовий облік, гадаю, не варто пояснювати.
З іншого боку, російську логістику треба вирізати. Гуманітарні вантажі розстрілювати заборонено, але наші військові добре бачать, що під ними завозять.
– А правда, що деякі боялися виїжджати, бо не знали, що з ними буде?
– І такі є. Російського зв’язку в Олешках немає, місцями ловить український. Люди сидять у телеграм-каналах та читають, як важко доводиться переселенцям. Я сам пройшов цей нелегкий шлях.
– Ви сказали, що люди користуються телеграмом, отже, є можливість зарядити телефони. Звідки електрика, якщо її немає?
– Сонячні панелі. Після потопу їх почали встановлювати, щоб якось підтримувати базові потреби та не втрачати зв’язку з близькими. Росіяни, коли перевіряють мобільні та бачать український контент, страшенно бісяться, але самі користуються нашим зв’язком.
«Мені здається, ніхто не допоможе»
Сьогодні Володимир живе в Чернігівській області, перебуває в громадській організації «Випускники». Це мережа, що об’єднує цивільних чоловіків, які пережили російський полон і тортури, та допомагає вирішувати їхні проблеми. А також підтримує зв’язок із Офісом українського Омбудсмана з питань можливої евакуації земляків.
– Володимире, як ви відбудовуєте своє життя?
– Я купив будинок під Прилуками, вже отримав 10 вуликів від Міжнародної організації міграції. Весною відновлю свою пасіку.
– А є якісь зрушення для вирішення ситуації в Олешках?
– Я говорив із заступниками Дмитра Лубінця, знаю, що готуються списки на евакуацію, через мене багато людей туди включили. Знаю, що ведуться переговори, шукають шляхи, начебто є адекватна позиція російського омбудсмана Лантратової. Але поки що щось не зростається. Не лише в Олешках, а й інших містах та селищах, у тому ж Скадовську багато людей, які не можуть виїхати та потребують допомоги.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Спочатку натрапили на міни, а потім окупанти атакували з дрона: як подружжя з Олешків вирвалося з блокади
– Знайшла в інтернеті оголошення тижневої давності про автобусний рейс через Скадовськ, Голу Пристань, Олешки, Лазурне, Бердянськ. Зателефонувала, щоб розпитати, а номер уже не обслуговується. Що це могло бути?
– У 2025 році в місті було 10 перевізників, які вивозили людей, а назад завозили продукти. Їх почали цілеспрямовано вибивати з грудня. Хтось залишився без машини, хтось без ніг, хтось досі лежить у лікарні в Каланчаку чи Криму. Щодо конкретного оголошення, то могла бути спроба перевезень, але ми не знаємо, чим вона закінчилася. Я коли вивозив людей з Олешок до Скадовська, поміняв чотири машини. Першу розбив дрон, дві підірвалися на мінах, слава Богу, сам лишився живий. На четвертій виїхав, залишив її хлопцеві в Скадовську, з яким разом сидів.
– Що із заповідником «Олешківські піски»? Чи правда, що росіяни перетворили його на військовий полігон?
– Правда. Там весь ліс, що оточує піски, у росіянах. І всі інші ліси також. Їдеш до Скадовська, так у будь-яку посадку стріляй – у російського військового попадеш.
– Звернення до Генасамблеї ООН, Папи Римського, всесвітнього загалу – це може допомогти?
– Мені здається, ніхто не допоможе. Не знаю, що має для цього статися.
– Зараз осінь, є ще щось з городів. А що буде взимку?
– Теж не уявляю. Січень-лютий ми в Олешках жили на старих запасах, і то борошно ділили на порції, шукали консервацію по згорілих будинках. Зараз навіть якщо завезуть до Олешків два автобуса гуманітарних продуктів, скількох це може врятувати?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 4 тонни продуктів для Олешків: що не так у цій історії та про що розповідають військові
Головне фото створене за допомогою ШІ
Дарина Лапіна
