Потужні землетруси, що сталися 6 лютого в Туреччині та Сирії, забрали життя понад 23 тисяч людей (станом на 10 лютого) і зруйнували цілі міста. Катастрофу на власні очі бачила жителька Нової Каховки, яка з окупації виїхала до Туреччини, – вона розповіла про пережите. Науковці ж зазначають, що наслідки цих подій відчуватимуться у світі ще впродовж кількох років – вони можуть торкнутися й України, насамперед Чорноморського узбережжя та Криму.
ВІЙНА, ОКУПАЦІЯ, ЗЕМЛЕТРУС...
Війна, виїзд з окупації та землетрус силою майже 8 балів. Усе це за останній рік пережила жителька Нової Каховки Єлизавета Охріменко, яка нині перебуває в місті Мерсін, що на південно-східному узбережжі Туреччини. Про пережите під час катастрофи українка розповіла виданню «Херсон плюс».
«Ми проснулися о четвертій годині ранку від того, що ліжко ходить ходором, увесь дім труситься. Я вибігла на балкон, дивлюся – уже багато людей на вулиці, сідають в автівки, їдуть. У мене почалася паніка, з’явився страх. Почала всім телефонувати.Коли стало зрозуміло, що в нас сильний землетрус, я швидко розбудила дитину, одягла її, схопила документи. Ми вискочили на вулицю, побули якийсь час там. Потім повернулися. До мене приїхали мої друзі, родичі, бо я живу на першому поверсі – близько вихід з під’їзду на вулицю.
Пів дня ми сиділи в новинах. По обіді з подругою пішли в аптеку та магазин, а наші діти залишилися вдома з бабусею. Виходимо з магазину – і я бачу, як у високій будівлі у вікнах тріскається скло, починає тріщати будинок. Знову почався землетрус. Я стрімголов бігла додому, кричала, плакала. Поки я бігла, знову почало сильно трусити, було 7,7 балів. Коли я прибігла, побачила, що діти з бабусею стоять на вулиці біля будинку», – розповіла Єлизавета.
Єлизавета Охріменко каже, що землетрус страшніший, ніж війна. Скріншот з відео
За словами дівчини, у Мерсіні значних руйнувань не було. Є тріщини на будівлях, але самі вони не падали. Землетруси й досі продовжуються, каже новокаховчанка, але силою до 5 балів, які в цьому місті майже не відчуваються. Вона додає, що жителям Мерсіна ще обіцяють афтершоки на найближчі тиждень-два, місяць, а то й до пів року.
«Так що тривожні валізки в нас зібрані», – каже дівчина.
Також вона поділилася своїми відчуттями того, що страшніше – війна, яку вона побачила в Україні, чи землетрус, що застав її в Туреччині.
«Мої турецькі родичі запитали, що для мене є більш страшним – війна чи землетрус. Знаєте, землетрус набагато страшніший, бо його неможливо передбачити, ти просто не знаєш, коли це може трапитися. І починається він різко – у тебе є лише кілька секунд, щоб вискочити на вулицю, будинок може рухнути за мить. Уже може не бути тряски, але якщо в будинку пішла тріщина, то він просто падає. Це страшно. У нас постійно двері були трохи відчинені, щоб їх не заклинило. Ми постійно дивимося на люстру – чи вона не хитається», – зазначає Єлизавета.
Також вона назвала особливість, яка поєднує ці два лиха – стихійне та те, що спричиняє людина. Це страшний гул, який не забудеться тим, хто хоч раз його чув.
«Коли землетрус вище 5 балів, чутно такий звук, який був, коли гуділи й шуміли танки. Ті, хто були в окупації, вони мене зрозуміють. Такий сильний гул був, і після цього – сильний землетрус. Я зрозуміла, що якщо чутно такий гул, то буквально за декілька секунд почнеться вібрація і тряска. Це навіть швидше, ніж коли ти почув, як летить ракета», – згадує дівчина.
Єлизавета розповіла, що в Мерсін з інших постраждалих населених пунктів привезли дуже багато маленьких дітей, які залишилися без батьків. Їх розмістили в лікарнях, і всі місцеві жителі активно допомагають їм. Українці теж допомагають: збирають одяг, продукти.
«У мене велика гордість за наших людей. Бо в складний для нас час Туреччина нас прийняла, нам допомогли. І тепер наші люди теж ідуть і допомагають. А українські чоловіки, які тут живуть, їдуть в епіцентр і допомагають розгрібати завали», – каже новокаховчанка.
СЕЙСМІЧНА «ЕПІДЕМІЯ»
Потужні землетруси, що сталися 6 лютого, активізували сейсмічні процеси, наслідки яких можуть відчуватися ще протягом кількох місяців і навіть років, вважають науковці. Вони також можуть торкнутися України, насамперед Чорноморського узбережжя та Криму, пише ВВС.
Наслідки землетрусу в Туреччині
Більша частина Туреччини розташована на Анатолійській плиті, але її південний захід переходить на Аравійську плиту поряд із Сирією. Між ними мільйони років існує глибокий тектонічний розлом, який то засинає, то прокидається, пояснює сейсмолог, доктор фізико-математичних наук Дмитро Гринь. Аравійська плита тисне на Анатолійську, і ця енергія накопичується впродовж сотень років, а потім вивільняється у вигляді потужних підземних поштовхів.
«Плита, як пружина, стискається і стискається, поки зрештою вона не може витримувати цей тиск і розпрямляється, спричинюючи землетрус», – пояснює фахівець.
Оскільки в цій зоні землетрусів не було давно, енергії накопичилося багато. Вона призвела до таких потужних поштовхів, першого – магнітудою 7,8, другого – 7,5.
Цей землетрус став спусковим гачком, який активував інші сейсмічні зони на планеті, де тектонічні плити тиснуть одна на одну. Після таких великих землетрусів сейсмічні хвилі обходять Землю багато разів. Так, лише за 48 годин після землетрусу 6 лютого, сталося понад 240 невеликих землетрусів у різних частинах світу, пояснює науковець.
«Усі сейсмологічні станції планети зафіксували хвилі від цього землетрусу», – каже Дмитро Гринь.
Незначну сейсмічну активність помітили й на території України. Так, невеликі підземні поштовхи зафіксували системи сейсмічного моніторингу двох українських атомних станцій – Хмельницької та Південноукраїнської.
Виникає своєрідна сейсмічна «епідемія», як зазначив італійський фахівець, професор геофізики і вулканології Карло Дольоні в коментарі виданню Corriere della Sera. За його словами, вона може тривати днями, місяцями й навіть роками.
За словами Дольоні, Аравійська плита зрушила приблизно на три метри на північний схід. Ця величезна тектонічна плита протягом мільйонів років рухається в напрямку неминучого зіткнення з Євразією.
Турецький геолог Дженгіз Забджі зі Стамбульського технічного університету опублікував на своїй сторінці в Twitter знімок розколотої автомобільної дороги в провінції Кахраманмараш у південно-східній Туреччині.
«Наші перші виміри в цій точці становлять 3,3 метра», – констатував учений.
Він також виклав знімок зміщеної залізниці в населеному пункті Секероба.
Розколота автомобільна дорога та зміщена залізниця в Туреччині
Наслідки цього потужного зсуву можуть відчуватися в Чорноморському регіоні й на Кавказі в наступні 2-3 роки, каже Дмитро Гринь.
«Аравійська плита фактично рухається в напрямку Криму. Якщо раніше Аравійська плита давила на Анатолійську плиту, тобто на Туреччину, тепер вона починає тиснути на Кавказ, а також на Крим», – каже сейсмолог.
У наступні роки в цьому регіоні можуть відбутися серії дрібних підземних поштовхів потужністю 4-5 балів, але можуть бути й великі землетруси, каже Гринь. Він, однак, додає, що точно передбачити ці явища складно.
Завдяки Чорному морю, сейсмічна активність турецьких землетрусів менш помітна на території України. Водночас материкова Україна лежить в зоні сейсмічного впливу гір Вранча в Румунії. Найбільші землетруси в зоні Вранча були в 1977 і 1981 роках. Жителі України добре їх відчували, насамперед у західних і центральних областях.
КРИМСЬКІ ЗЕМЛЕТРУСИ 1927 РОКУ
Майже сто років тому в Криму сталися два землетруси – вони стали найпотужнішими відомими землетрусами в історії півострова, як зазначено у «Вікіпедії».
Перший із них стався вдень 26 червня. Його сила на Південному березі склала 6 балів. Він не викликав якихось серйозних руйнувань і жертв. Великі обвали сталися на околицях Севастополя, у будинках з'явилися тріщини, постраждали будівлі пошти й однієї із церков.
Другий землетрус сколихнув півострів у ніч з 11 на 12 вересня того ж року і був значно потужнішим. Вважають, що в епіцентрі його сила досягала 9 балів. Осередок землетрусу був під морським дном, південніше Ялти, і витягнувся вздовж узбережжя.
Сліди обвалу від землетрусу 1927 року на горі Демереджі в Криму, світлина 2012 року. Фото: В. С. Білецький
Тоді загинули троє людей, 65 отримали поранення. Землетрус зруйнував багато будівель і ледь не знищив одну з найвідоміших кримських пам'яток - Ластівчине гніздо. Частина опорної скелі обвалилася в море, і оглядовий майданчик нависнув над прірвою.
Сильні руйнування спостерігалися в Сімферополі, багато селищ у передгірній і степовій частині Криму було зруйновано. Землетрус тривав кілька днів, навіть 15 вересня ще відчувалися його поштовхи. Найпотужніші привели до руйнувань будівель прибережної смуги суші від Алушти до Севастополя. У районі Ялти постраждало 70% будівель.
Тэги: