Марина Поліщук
Будь-яке переміщення українців, що перебувають на окупованих територіях півдня країни, наразі неможливе без проходження російських блокпостів. Це стосується не лише поїздок по області, але й усередині Херсона та інших міст багато таких пунктів пропуску. Військові зайди параноїдально перевіряють навіть пасажирів маршруток, неважливо – діти це чи літні люди. Особливо їх цікавить вміст телефонів місцевих жителів: будь-який натяк на патріотизм, по-їхньому – «нацизм».
«Дуже важко виїжджати з Острова в місто та заїжджати назад, – пише в соцмережі жителька тимчасово окупованого Херсона Тетяна. – На блокпосту щодня – кілометрова черга. Перевіряють усіх по-різному, іноді прискіпуються до якоїсь дрібниці в телефоні. Особливо їх бісить наш застосунок “Дія”».
ОДНЕ ФОТО – І ТИ ПІД ПРИЦІЛОМ
На жаль, є чимало свідчень українців про зникнення людей після того, як на блокпості якомусь агресору щось не сподобалося в чиємусь телефоні.
«Наші сусіди виїжджали машиною з Херсона, але їх затримали на блокпості – очевидці розповіли, що окупанти щось виявили в телефонах, – поділилася історією ще одна жителька Херсона Ольга. – Що з цією парою, де вони – досі невідомо. Я ніколи не думала, що буде такий кошмар, ми живемо, як у в’язниці. Одна фотографія – і ти під прицілом».
Вони з чоловіком придбали собі запасні дешеві телефони, з якими і виходять у місто. «У цих телефонах нічого за нинішніх часів небезпечного. Основні ж наші телефони, на яких встановлено соцмережі, месенджери, лежать вдома, користуємося тільки там», – додала Ольга.
Якось лишив удома свій телефон і херсонець Микита, і можливо, це врятувало йому життя. Ось що він розповів:
«У березні я ходив майже на всі мітинги в Херсоні. Одного дня, немов відчував щось, залишив свій смартфон удома, а із собою взяв старий телефон сина. Користуватися ним я не міг, бо не знав, як розблокувати, але дзвінки прийняти міг. І того ж дня після мітингу мене пов’язали по дорозі додому. Не буду переповідати всі подробиці, як з мене намагалися вибити зізнання в тому, “скільки мені платять за участь у мітингах” або “скільки я даю грошей людям, які виходять на протести” (абсурд повний! Ці потвори не вірять, що люди можуть просто так мітингувати, бо їм щось не подобається). Зачепився в пам’яті момент з телефоном. Наказали розблокувати його, я пояснюю ситуацію. Вони питають, мовляв, а що такого є у твоєму телефоні, що ти взяв чужий, а не свій. Кажу: “Та нічого такого, можливо, лише кілька смішних відео про Чорнобаївку”. Вони втупилися в мене з виразом повного нерозуміння і кажуть: “А що там смішного?” Тут я не витримав і почав сміятися – просто істерика вже була. Після цього, звичайно, насипали мені ще побоїв, але зрештою відпустили – так і не знайшли, до чого прикопатися».
ЯК «ЗАЧИСТИТИ» ТЕЛЕФОН
Один із засновників «Українського кіберальянсу» Андрій Баранович у коментарі сайту «Обозреватель» розповів, що українцям в окупації варто бути особливо пильними.
«По телефону і в мирний час не варто обговорювати чутливі теми, а з поширених месенджерів краще використовувати Whatsapp, Signal. Але поки людина перебуває в окупації, не можна обговорювати жодні чутливі теми – ні в месенджерах, ні по телефону», – говорить експерт із питань кібербезпеки.
Він також розповів, які маніпуляції необхідно провести зі смартфоном або комп’ютерною технікою.
«Найкраще – це зробити резервну копію телефона/комп’ютера в хмару, якщо є така можливість, і видаляти, видаляти та видаляти. Залишити тільки ігри, особисті фотографії та мінімум листування. Можна взагалі скинути телефон у нуль та заново додати номери близьких людей – щоб навіть випадково не залишити нічого, що могло б викликати підозри окупантів. Ні прапорів, ні підписки на патріотичні пабліки. Можна навіть вийти з облікових записів, які складно чи не хочеться видаляти», – пояснив Андрій Баранович.
Він також наголосив, що людям на окупованих територіях краще не писати щось крамольне, не можна обговорювати і фотографувати. А якщо вже є щось таке, то однозначно видаляти – не сподіваючись на «авось».
Дарина Лапіна
