Марина Поліщук
Як реагують жителі Херсона на оголошену окупаційною владою «евакуацію»? Журналісти ВВС поспілкувалися з тими, хто за будь-яких умов залишатиметься в місті й чекатиме звільнення, а також із тими, хто все-таки виїхав до Криму чи Росії.
Вранці 25 жовтня херсонець Андрій (ім’я змінено з метою безпеки) вийшов з дому, щоб купити сигарети та «подивитися на *** [вкрадений] пам’ятник». Від його будинку до проспекту Ушакова, де перед Херсонською державною морською академією стояв пам’ятник радянських часів адміралу Федору Ушакову, іти приблизно 15 хвилин.
Дорогою Андрій спробував зайти в один магазин, інший – вони були зачинені. Цигарки йому вдалося купити «з рук у бабусі» – на пачку пішла 500-рублева купюра. Запас рублів, за словами Андрія, у нього невеликий.
«Але щось таке почуття, що далі обійдемося без покупок», – пише він.
На вході в моракадемію стояли двоє людей у цивільному, але зі зброєю, і троє в балаклавах та чорному одязі без розпізнавальних знаків.
Від пам’ятника Ушакову залишився лише постамент.
«Сказали – збирайся, як назавжди»
Про підготовку евакуації окупаційної адміністрації та мешканців Херсонської області джерело ВВС в російському силовому відомстві повідомляло ще 15 вересня, до «референдуму» про вступ захоплених територій до Росії. Тоді ж це підтвердила і одна зі співробітниць «військово-цивільної адміністрації», яка попросила не називати її імені з міркувань безпеки.
«Евакуація», оголошена окупаційною владою Херсона та Херсонської області. Фото: Getty Images
За її словами, співробітникам «ВЦА» дали команду «готуватися до відрядження до Криму одразу після референдуму». На запитання, чи надовго «відрядження», начальник відповів: «Збирайся, як назавжди».
Жінка разом із дитиною виїхала до анексованого Криму 12 жовтня і зараз мешкає в одному з кримських санаторіїв. Її чоловікові, який працює у сфері ЖКГ, евакуюватися не дозволили. Зв’язок з ним вкрай уривчастий.
Жінка не вірить, що їй вдасться повернутися до рідного міста.
«Вони кажуть, що судитимуть цих, посібників. Гуманітарку взяв – колаборант! Працював у “комуналці” – колаборант! Я папірці носила – сідай, будь ласка, на 20 років за колабораціонізмом!» – плутано перераховує вона.
«Нам би хоч тиждень вистояти, хоча ми і так Переможці»
18 жовтня призначений Москвою «голова» анексованої Херсонської області Володимир Сальдо оголосив про «організоване переміщення» цивільного населення кількох муніципалітетів із правого на лівий берег Дніпра. Сам Херсон не вивозили – Сальдо закликав «не слухати панікерів».
Жителі Херсона на лівому березі Дніпра, в окупованому російською армією місті Олешки. Фото: EPA
Але вже за чотири дні, 22 жовтня, «військово-цивільна адміністрація» зажадала від жителів Херсона «негайно покинути місто» і сказала, що жителі Херсона мають потрапити на лівий берег Дніпра «вже сьогодні». Скільки людей виїхало до цього, достеменно невідомо.
«У нас чудова обстановка, йде війна», – іронізує 75-річний Михайло, житель Херсона, який живе у самому його центрі на правому березі Дніпра. Він просить не називати його імені з метою безпеки і одразу стирає повідомлення в месенджері після прочитання. Михайло прожив у Херсоні всі місяці окупації та каже, що телефони часто перевіряють та прослуховують – «можу потрапити до катівні в підвалі».
«Закрили банки, пенсійний фонд, паспортний стіл, усі держструктури, комуналку, ввезення-вивезення [продуктів]. У місті перевдягнена Росгвардія, інші сидять і чекають смерті в окопах, прикривають відступ і виведення техніки, де їх херачать», – додає Михайло. За його словами, у будинку, де він живе, три під’їзди та понад сто квартир – з них залишилося «менше двадцяти людей».
Усі, хто міг, поїхали раніше – у західні області України, Європу та Росію. Є й ті, хто їде зараз. Сам Михайло залишати місто не збирається:
«У нас буде бійня, ми готові. Сьогодні з двома мужиками займався нашим укриттям – підвалом. Нам би хоч тиждень вистояти, хоча ми і так Переможці».
Ще одна співрозмовниця ВВС, 40-річна Марія, яка також попросила не називати свого імені, підтверджує, що місто зовсім спорожніло. Вона живе у хрущовці в Шуменському мікрорайоні Херсона.
«Я залишилася сама», – просто каже вона. Більшість сусідів з під’їзду виїхали в попередні місяці окупації, останні дві родини переїхали до Криму минулого тижня.
«Кажуть, даватимуть сертифікати на житло якісь у рашку, мені це не потрібно, чекатиму наших. Знаєте, коли у [Другу світову] війну місто звільняли – до фашистів все одно не бігли».
Джерело заробітку Марія втратила кілька місяців тому, зараз живе «на крупах» і каже, що каші та макарони привчилася їсти навіть її кішка.
У Росії в Марії живе рідна сестра, яка переїхала 10 років тому. Вони не спілкувалися з березня – сестра підтримує дії Росії.
«Місто заблоковане, в Україну не виїхати, а в Росії мені робити нічого», – каже херсонець Андрій. Він сподівається, що місто звільнять швидко, хоча одразу додає, що в це не вірить. Він боїться підриву греблі Каховської ГЕС. На питання, хто її може підірвати, відповідає: «Це обіцяють зробити всі, хтось та підірве і нас затопить **** [зовсім]».
Чи залишатися в Росії, чи виїжджати на Захід…
Так званий «глава» анексованого Криму Сергій Аксьонов пообіцяв жителям Херсона російське громадянство, сертифікат на купівлю нового житла та 100 тисяч рублів кожному.
Жителька Херсона у кримському Джанкої. Фото: Stringer/Afp Via Getty Images
Ще одна співрозмовниця ВВС, 60-річна Ірина (попросила не вказувати її прізвище), яка вже тиждень із двома онуками-підлітками живе в санаторії в Краснодарському краї, розповідає, що про конкретні заходи допомоги «поки що не йдеться».
Її окремо хвилює питання російського громадянства, але поки що не вдалося навіть записати дітей до місцевої школи: за словами Ірини, найближча до санаторію школа відмовилася приймати старшокласників без офіційних документів «через розбіжності програм». За її словами, викладання за російською програмою у Херсоні так і не розпочалося у повному обсязі – її онуки займалися дистанційно з українськими вчителями.
Ірина думала залишитися в Росії – дочка, мати її онуків, все ще перебуває у Херсоні, сама вона та діти не надто добре знають іноземні мови. Але у розмові вона запитує контакти волонтерів, які «допомагають українцям виїжджати на Захід».
«Перестали ходити в спортзали та ресторани»
За оцінками окупаційної влади, приблизно 50-60 тисяч жителів Херсона будуть евакуйовані на лівий берег та в інші регіони Росії, а з початку «евакуації» правий берег Херсона залишили трохи понад 22 тисячі жителів. Але заступник голови міста Роман Головня стверджує, що на інший бік Дніпра поїхали лише 5-6 тисяч людей.
«Я думаю, що близько 100 тисяч мешканців залишилося в місті. Основна частина виїхала на підконтрольну Україні територію, – розповів він ВВС. – Ті, хто співпрацював із російськими окупантами, отримав паспорти або просто заляканий, виїхали з цією так званою евакуацією. Частина населення виїхала в область, у сільські райони лівобережної області, частина поїхала в морські райони, туди, де можна оселитися і в безпеці, як вони вважають, чекати – між Генічеськом та Херсоном».
«Там [у Херсоні] відбувається тотальне мародерство. Вивозять у бік Криму все – від офісних стільців із банків до холодильників із продуктових магазинів, – стверджує він. – Немає мобільного зв’язку, інтернету, обрізають дроти, кабелі, шкодять. Є проблеми з водою, електрикою, у магазинах полиці порожні».
За повідомленнями від мешканців міста, розповідає Головня, «два тижні тому співробітники ФСБ та Росгвардії стали рідше ходити до ресторанів і зовсім перестали ходити до спортзалів. На вулицях міста поменшало машин із символікою російської армії – літерами Z та V. Вони стали відбирати автомобілі у місцевих жителів. Ті, хто ходив у формі, переодяглися в цивільне».
«Якщо вб’є – то краще у своєму ліжку»
Наразі «евакуація» охочих триває. З правого на лівий берег Дніпра людей перевозять безкоштовні пороми – кілька рейсів на день. Людям допомагають волонтери – переважно з Криму, кажуть місцеві жителі, які виїхали з міста. Ще можна перебратися катером – за повідомленнями державних російських медіа, за 250 рублів.
Жителька Херсона в готелі у кримському Джанкої. Фото: Getty Images
Ірина, яка має труднощі з пересуванням через здоров’я, підтверджує, що волонтери «дуже допомагають, дають воду, їжу, мені знайшли де посидіти». За катер вона платити не стала – каже, що попросили не 250 рублів, а 1500 – за неї та кожного з її двох онуків. Таких грошей вона не мала.
Ще один шлях – Антонівський міст. Офіційно точка евакуації – Річморпорт, а мостом, каже Ірина, «їздять люди особливі», не уточнюючи, що це означає. Міст регулярно обстрілюють.
Херсонець Михайло каже, що обстріли тривають постійно:
«Чути цілодобово, іноді поруч, навіть будинки стрибають. Сьогодні з другом сидів на Суворова на лавці з людиною. Над головою, не видно де, ППО збило крилату ракету. Осколки впали в районі ХБК, у нас струснуло чотири будинки, прямо підстрибнули – а це навіть не влучання».
Михайло сподівається на свій підвал. Марія каже, що залишатиметься у своїй квартирі у будь-якому разі:
«Якщо вб’є – то краще у своєму ліжку, ніж під усім будинком лежати. Але я думаю, що якщо пережила окупацію, то звільнення точно переживу».
Ян Ярчук
