У лютому, з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, сотні чоловіків почали вступати до лав територіальної оборони. Серед них – житель окупованого російською армією Мелітополя. Чоловік, який уже близько семи місяців перебуває на передовій, розповів проєкту «Новини Приазовʼя» про службу без ротації, про те, що відбувається на лінії фронту, як українських військових зустрічають на деокупованих територіях, і дав прогноз, яким бачить закінчення війни.

БЕЗ РОТАЦІЇ

Наш співрозмовник воює на першій лінії фронту, тому просить не розкривати його прізвища та позивного. Житель Мелітополя каже, що з 24 лютого воює без ротації.

– Усі знають на досвіді проведення АТО, що без ротації не можна, бо починає їхати дах.

За словами чоловіка, за час служби на передовій бачив немало жахливих речей. Тому на запитання про загрозу ядерного удару з боку російської армії, про яке говорять вже не перший тиждень, відповідає спокійно:

– Нас ядеркою не залякати. Ну застосують. Ми вже бачили тут стільки жаху і смерті, що нам байдуже.

ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

На забезпечення чоловік особливо не скаржиться, переважно, каже, усього вистачає.

– У мене все є. Отримали зараз 12 комплектів зимової форми на роту. Це мало, чекаємо ще. Деякі речі купуємо самі. Допомагає підрозділу влада Мелітополя. У мене, наприклад, проблеми зі взуттям – немає потрібного розміру.

Голодні не сидимо, готуємо самостійно – в нас є відповідальний за харчування. Основною їжею забезпечують, щось смачненьке купуємо самі.

За словами чоловіка, зарплата в армії зараз достойна, тому є змога чимось забезпечувати себе самостійно.

Заробітна плата дозволяє. Отримуємо вчасно. 113-115 тисяч грн, в залежності від кількості днів у місяці. Пригадую, лише раз була затримка, максимум – два тижні. Цих коштів вистачає. Багато моїх побратимів утримують родини, в яких є діти. Дружини мають винаймати житло, бо Мелітополь окупований. Їм важко, ми мусимо допомагати і захищати.

Волонтерська допомога завжди на часі, каже мелітополець.

– Волонтери зараз – переважно друзі та родичі, замовляємо їм також, якщо чогось не вистачає. Ми робимо одну справу. Вони – у тилу, ми – тут, на фронті.

Українська армія переходить на стандарти НАТО. Тероборонець розповів, з якою зброєю воює.

– Усе необхідне в нас є. Частина техніки – радянського зразка. Також є «Стінгери», «Джавеліни», американські та британські кулемети. Ми вдосконалюємося щодня. За допомогою волонтерів придбали квадрокоптери, ведемо аеророзвідку, коригуємо артилерію.

«В ОКУПАЦІЇ НЕМАЄ ЖИТТЯ»

На лінії вогню чимало населених пунктів, що перебувають під постійними обстрілами. Військовослужбовець розповів, хто лишається на цих територіях та як реагують на ЗСУ.

– Якщо казати про села, що у безпосередній близькості до лінії фронту (5-6 км), то можу сказати, що там живуть тільки пенсіонери, і тих небагато. Більшість будинків – порожні. Коли в лютому-березні фронт рухався, нас всюди зустрічали місцеві як рідних – пригощали, пропонували житло тощо.

Тим, хто залишається на окупованих територіях, військовослужбовець радить виїжджати.

– Виїжджати треба будь-яким способом – через Крим за кордон, через наш пункт пропуску в Україну (на підконтрольну українській владі територію – ред.), бо в окупації немає життя. Ви знаєте, скільки на території Мелітополя є тортурних приміщень? Їх 12! Доля багатьох, хто із цивільних був викрадений прямо з дому, невідома. І немає гарантії, що після звільнення ми знайдемо їх живими.

Чоловік дав особистий прогноз щодо можливих варіантів закінчення війни в Україні.

– Наступ ЗСУ на Херсонщині та Харківщині продовжиться, окупанти застосують ядерну зброю, тим чи іншим чином втрутяться США і серйозно візьмуться за ліквідацію РФ. Варіант другий – ми працюватимемо над звільненням всіх своїх територій, повільно, перемелемо їх максимум за півтора року, і вийдемо на кордони 1991 року. Тоді війна теж не закінчиться одночасно, будуть бої місцевого значення на кордоні з Росією.