Багато херсонців з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну мужньо стали на захист своєї держави і боронять її в лавах Збройних сил України. Один з таких захисників - це ветеран АТО, учасник бойових дій війни на Сході з 2014 року - херсонець Віктор Сікоза.
Віктор Сікоза з початку російської збройної агресії проти України у званні капітана служив на посаді командира 3-ї гірсько-піхотної роти гірсько-піхотного батальйону 36-ї бригади берегової оборони в Перевальному. Командир роти Сікоза був із тих офіцерів, хто не зрадив присязі і виводив свою роту з окупованого російськими військами Криму на Миколаївщину.
Наприкінці 2014 Віктор Сікоза очолив сформовану ротно-тактичну групу морської піхоти, яка була направлена в Сектор М для участі в антитерористичній операції на Сході України, у районі Талаківки і Гнутового. У бойових діях батальйон Сікози брав участь до літа 2017, коли підрозділи бригади були виведені із зони АТО до місць постійної дислокації.
Уже після повномасштабного вторгнення російських окупантів Віктора Сікозу у званні полковника було призначено командиром 36 окремої бригади морської піхоти, яка брала участь у обороні Маріуполя у лютому – травні 2022 року.
Ми знайшли цікавий відеосюжет, в якому комбриг Сікоза розповідає про початок вторгнення росії, про оборону Маріуполя і про власну мотивацію.
ПРО ПОЧАТОК ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ
Усе почалося (повномасштабне вторгненні росії 24 лютого 2022 року – прим. ред.) з доповіді оперативного чергового на командному пункті, що почались масові ракетно-артилеристські обстріли наших позицій, про те, що проломили наш кордон вдовж окупованого Криму в Херсонський області.
137 окремий батальйон морської піхоти (входить до складу 36 ОбрМП – прим. ред.) взяв на себе, мабуть, один із самих сильніших ударів, достойно це витримав та, на жаль, поніс втрати, але завдання своє виконав. Він призупинив наступ цієї орди на наші землі. Ніхто не склав руки, не мав панічних настрої, і ніхто не намагався бігти назад, навпаки дали бій.
Той час, яким вони могли сковувати дії противника, дав змогу 59 окремій мотопіхотній бригаді та решті підрозділів угрупування, які знаходилися на кордоні з Кримом, мобілізуватися, трошки виграти час і зайняти свої позиції і більш масштабно зустрічати ворога на Херсонщині.
ПРО МАРІУПОЛЬ
У Маріуполь я зміг потрапити десь в середині березні цього року. Я спромігся відправити до 36 бригади приблизно 650 військовослужбовців та чотири машини з боєприпасами і дві машини з гуманітарною допомогою для батальйону морської піхоти.
На той час місто знаходилося майже в оточенні, і я через одну шпаринку зміг туди втикнути колону, хоча вже на маршруті пересування мене вже два чи три рази обстріляли. Але без втрат передав колону, передав людей, передав боєприпаси хлопцям своїм.
На той час Маріуполь сковував дії приблизно п’яти механізованих бригад, танкового полку, двох бригад спецназу плюс був задіяний великий ресурс в тактичній авіації противника. Маріуполь сковував і дав тим самим перегрупуватися іншим частинам, десь набути спроможностей, наростити зусиль, наростити м’язів, що б можна було розмовляти про сталу лінію фронту і про певний успіх, який досягли Збройні сили України, завдяки Маріуполю.
Якби Маріуполь не обороняли, я вважаю, що противник був би уже під Одесою. За оборону Миколаєва питання навіть не стояло б. Як би вся ця орда, яка стояла під Маріуполем, пішла по оцьому коридору через Мелітополь та Херсон, я вважаю, що Миколаєву було б досить непереливки.
ПРО МОТИВАЦІЮ
Потрібно звільняти свою територію. Як не крути. Я сам родом з Херсона. Місто моє знаходиться під окупацією. Мотивації мені також додає те, що багато моїх товаришів, близьких знаходяться у полоні, і ми повинні повернути наших хлопців і дівчат. Це мотивує.
Ми продемонстрували всьому світу, що тут не бояться російську федерацію, що потрібно брати і роботи свою справу. Тоді все у нас буде добре.
Тэги: