Ян Ярчук
Те, що колись здавалося буденним і звичним, під час війни набуває зовсім інших сенсів. Звичайні речі – поїздка до батьків у село, неспішна прогулянка вечірнім містом з кавою в руках чи дорога на лівий берег через Антонівський міст – сьогодні для багатьох херсонців стали мрією. Тихою, особистою і дуже крихкою мрією.
Війна змінила не лише міста й долі людей. Вона показала справжню цінність простих речей. Тепер найбільше щастя для херсонців – не далекі подорожі чи дорогі покупки, а можливість повернутися туди, де було життя, де чекають рідні, де кожна вулиця зберігає пам’ять. Туди, де колись вирувало життя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Білизна й досі висить на балконі в Херсоні: як речі з повсякденного життя стають символами війни
«Мрія: прийти на набережну в Херсоні, замовити каву, нікуди не поспішати, без тривоги. Просто це. Яка твоя мрія про Херсон?».
Таке запитання з’явилося у Threads. І воно відгукнулося десятками херсонців, які у коментарях почали ділитися найпотаємнішим.
У цих мріях, якими ділилися наші земляки, немає пафосу чи гучних слів – лише любов до рідного міста, туга за домом і надія, що все це ще можна повернути. Хоч на хвилинку повернутися в те життя до 2022 року.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Від номерних знаків з «ВТ» до прикрас із кавунами: як переселенці з Херсонщини бережуть пам’ять про дім
Хтось мріє знову випити каву на набережній чи пройтися вечірнім містом, хтось – після роботи поїхати до батьків у село, хтось – проїхатися Антонівським мостом або прогулятися Гідропарком, а хтось – просто обійняти рідних …
Херсонці. Про що вони мріють
Ми зібрали кілька таких коментарів, які херсонці писали під дописом. Вони болять і водночас тримають – у них Херсон живий, справжній і такий рідний.
***
Поїхати на дачу на Потьомкінській острів… пити там каву, сидіти на місточку, який побудував тато та бовтати ногами в Дніпрі
***
Проїхатись по вечірньому Антонівському мосту і дивитись на вечірній Херсон. А ще – піти на Молодіжний пляж. Поїхати з палатками в Приморське.
Антонівський міст. Фото Анатолія Андрєєва
***
Поїхати в п’ятницю після роботи до батьків в Стару Збур’ївку. Зустріти тата, який саме вертається з лісу з коровами. Попоратись по господарству. Допомогти мамі готувати вечерю. Сісти за стіл, підняти келихи вина та розділити цей вечір з найдорожчими людьми.
***
Узяти в Маку чізбургер з подвійним беконом і поїхати в Антонівку – смакувати, споглядаючи Дніпро та лівий берег
***
Гідропарк, сісти на баржі зі стаканчиком квасу і спостерігати за хвилями. Прогулятися по Забалці. На центральному знайти тітку Галю з зеленню і овочами і приготувати ікру з синеньких… Зайти в 41 школу в мамин кабінет і послухати дитячий гомін…
Фото з соцмереж. Гідоопарк за мирних часів
***
Поїхати на базу відпочинку навпроти Фрегата та звідки на байдарці по єриках. Пройтися в тихий ранок суботи по Суріку в жовтні, коли все засипано жовтим листям. Понюхати чайну троянду та жасмін на Чорноморській по дорозі додому. Прийти на ЖД ринок і знайти там всіх продавчинь. Знов бігати навколо свого кварталу щоночі та пити обідню кавусю на Маяковського.
***
На моторочці з Вірьовчини на Піски на Кошовій…. через Безмен…
***
Поїхати на дачу на лівий беріг, посидіти у рідному дворі
***
Я, як і всі херсонці, мрію, аби мій Дім, був вільним! А на всіх нині окупованих територіях України майоріли синьо-жовті прапори!
***
Зʼїсти піцу на Грецькій (бувша леніна) Та навіть просто проїхатись чи пройтись його вуличками, дуже сумую за Херсоном.
***
Не відновлювати Фабрику, а зробити все в центрі. Щоб Суворова знову ожила
Фабрика. Фото із соцмереж
***
Мирне, затишне, відновлене місто, наповнене херсонцями – кожен із своєю світлою мрією. Влада, що не краде. Усміхнені люди, які допомагають один одному. Зелені вулиці. Херсонський суржик із зміщеним акцентом на українську. Великий Дніпро. А поки що –для цього треба не тільки мріяти, але й багато робити – крок за кроком, з дня в день, з місяця в місяць для здобуття перемоги.
***
Зібратися з друзями на поляні біля жд моста, лодок 10, …, а потім ще тиждень там зависати з рибалкою і посиденьками біля костра
***
Повернутися в своє житло
***
Взяти піцу на Леніна та піти на Арестанку і випити каву на набережній.
Парк Слави. Фото з соцмереж
****
Мрію про вільний лівий берег, про змогу обійняти рідних, що досі в окупації і не переживати за безпеку батьків, які живуть в Херсоні.
Сьогодні херсонці мріють повернути собі своє життя – таким, яким воно було до війни. Але ми розуміємо: як раніше, воно вже ніколи не буде. І все ж у цих втратах і мріях залишається місце для надії й віри, що все буде добре.
Поки живуть спогади про дім, рідні вулиці – живе й сам Херсон, який обов’язково повернеться до свого життя.
Фото із соцмереж
Дарина Лапіна
