Через вторгнення російських військ на початку березня 2022 року Альона Черничко разом із сином виїхали з Миколаєва до села Нова Петрівка, що поблизу міста Снігурівка. Виїхали туди до своєї тітки, сподіваючись на безпеку, а опинились під окупацією, повідомляє «Суспільне».
За словами Альони Черничко, вона бачила як у березні військові російської армії спочатку проїжджали повз село, а потім зупинилися та окупували його. Одразу після появи росіян в селі пропало світло.
«Наші хлопці із Збройних сил України (ЗСУ) намагалися їх відганяти, там була стрілянина, вибухи, тоді й пошкодили електроопору, і світла не стало у всьому колишньому Снігурівському районі. Тоді ж не стало й води, бо її качав електричний насос. Зник і зв'язок. Люди виходили на край села, щоб спілкуватися з родичами з Миколаєва», — розповіла Альона.
Через відсутність електропостачання в холодильниках зіпсувалася їжа, а воду місцеві жителі набирали з криниці в середині села.
«З продуктами взагалі була велика проблема, бо всі працюючі раніше магазини в селі окупанти мародерили. Потім ще підірвали міст і взагалі нічого завезти в село неможливо було», — сказала жінка.
Власники магазинів ризикували та привозили деякі крупи, муку зі Снігурівки. Людям видавали по одному кілограму в руки. Потім і це стало неможливим через бої, які відбувалися вздовж траси.
Щовечора в селі відбувалися рейди, розповіла Альона, російські солдати їздили по селу та перевіряли людей, зупиняли тих, хто був помічений з телефоном і вивчали гаджет. Якщо нічого підозрілого для себе не знаходили, то віддавали телефон і відпускали людину. Якщо в телефоні знаходили щось, що росіянам не подобалось, то людей забирали, деякі так і не повернулися.
«Багатьох хлопців били сильно. А взагалі шукали військових, тероборонців. Навіть якщо знаходили в людей камуфляжний одяг, будь-який, то могли побити людину сильно, вони не розбиралися, що то за одяг. Одного разу забрали двох хлопців, їхні тіла потім знайшли в каналі», — ділиться миколаївка.
Зі слів Альони Черничко, окупанти шукали голову об'єднаної територіальної громади, щоб вона співпрацювала з ними, у неї ж у кабінеті вони знайшли й списки тероборонців, але жінка виїхала із села.
«Тоді вони знайшли її чоловіка, роздягнули і прив'язали його до хреста, який встановлений на початку села. Там його катували, били, знущалися з нього, і все це на очах у селян», — розповіла очевидиця.
На втечу Альона наважилася після перевірки російськими солдатами будинку тітки:
«Увечері до нашого двору під'їхала машина з росіянами, але їм неправильно показали місце, і вони пішли до сусідів. Там був молодий хлопець, і вони почали йому погрожувати пістолетом, щоб той розказав, де живе мій дядько. Ми це все бачили й одразу дядька закрили в дальній кімнаті, а тітка вибігла з двору на зустріч до них».
Покинути окуповане село Альоні вдалося за допомогою чоловіка, який знайшов шлях виїзду й проводив автівки.
«Ми їхали колоною. Було дуже страшно, але ми зважилися. Я б зараз уже і не згадала той шлях. Ми їхали через різні села, польові дороги, посадки. А потім виїхали на трасу і вже дуже скоро побачили наш блокпост і наших військових, почали їх обіймати, цілувати», — розказала Альона.
Таких втеч із села було декілька, але потім інформація дійшла до російських солдатів, і більше можливості виїхати не було.
Станом на 11 вересня, за словами Альони Черничко, Нова Петрівка залишається під окупацією — там немає світла, води й зв'язку.
Тэги: