Росія принесла в Україну смерть та розруху. Армія окупантів та мародерів всіяла наші родючі землі ракетами та мінами, пограбувала фермерські господарства та знищила надію на майбутній врожай.
Яскравий приклад наслідків «руського міру» – історія окупації приватного підприємства «УКАН», розміщеного на території Білозерської селищної громади. Про те, що залишили тут після себе «освабадітєлі» виданню latifundist.com розповів заступник директора компанії Андрій Повод.
Ціна принциповості
До повномасштабного вторгнення росії ПП «УКАН» було успішним підприємством з 20-річною історією існування. Господарство обробляло 2 тисячі гектарів, на яких вирощувало зернові та технічні культури. У березні минулого року в ангарах підприємства зберігалося близько 3 тисяч тон пшениці, 600 тон соняшнику, по 100 тон гірчиці та проса, 350 тон олійного льону. Автопарк підприємства налічував десятки одиниць техніки, зокрема два сучасні комбайни. Все це було до…
На початку березня на територію господарства «УКАН» почали заїжджати російські військові. В перші дні вони лише оглядали майновий комплекс, а через тиждень вже захопили господарство, з якого зробили власну базу.
«Вони зайшли з автоматами на нас. Я сказав: «Не стріляйте, ми цивільні». Перевірили нас, потім ще документи і почали оглядали територію та техніку. Покинули господарство, коли все було перевірено, а на вечір повернулись вже інші, знову влаштували огляд. Забрали телефони, аби ми нікому не повідомили, що вони заїхали. Сказали, що потрібно тут розмістити багато їхніх солдат», – згадує механік агропідприємства Іван Сахно.
Багато хто з місцевих фермерів намагався домовитися з окупантами, аби ті не чіпали їхню техніку та дали працювати на землі. Проте керівництво «УКАНу» було у цьому питанні принциповим.
«Ми могли звернутись до них, але що б це означало? Це означало – платити їм гроші, аби вони тут не грабували, потім реєструвати особу за орківським законодавством, отримувати російський паспорт. Ми вирішили, що так не підійде. Гинуть хлопці, які боронять нас, а ми будемо цій сволоті гроші платити, щоб працювати? Ні. З нашого боку жодних намагань і кроків до співпраці не було», – розповів Андрій Повод.
У прифронтовій зоні все було просто: немає власника – можна грабувати. Усі фермери, на думку Андрія, які йшли на контакт з російськими військовими, робили це добровільно. Вони домовлялися з орками, платили і продовжували працювати.
«До мене звертались місцеві фермери – росіяни пропонували їм мою техніку. Декілька хлопців так зберегли свою. Тобто один фермер купує у російських військових техніку іншого, але насправді це її справжній власник викуповує своє, яке було вкраденим, собі назад. Я на це не пішов, тому що, як я вже казав, платити їм гроші, це неприйнятно для нас», – ділиться фермер.
Більшість техніки ПП «УКАН» окупанти викрали та вивезли до Криму, місцевим сільгоспвиробникам пропонували купити залишки, щось «менш цікаве». Як справжнім грабіжникам, їм потрібні були швидкі гроші.
До речі, свій комбайн Андрій побачив у відеосюжеті, який з’явився в інтернеті на початку літа. У ньому пропагандисти розповідали про жнива на Херсонщині та демонстрували роботу збиральної техніки. На відео фермер впізнав власний John Deere, на якому була наліпка «УКАН». Згодом його знайшли у Білозерці, проте вже із заклеєним написом.
Під ворожими кулями
6 березня 2022 року Андрій разом із батьком потрапив під ворожий обстріл окупантів. В той день фермери поїхали до свого господарства, аби дізнатися про поточну ситуацію.
«Ми з батьком хотіли привезти їжу охороні, тому що вже почалась продовольча криза. В Херсоні купили продукти і везли їх сюди, на господарство. Через певні обставини об‘їжджали асфальтну дорогу, планували заїхати полями. Коли їхав, в 20 метрах побачив снайпера, який почав розстрілювати наше авто. Ми підняли руки, показали, що беззбройні, але він продовжив вогонь. Я розвернувся і почав їхати у зворотному напрямку. Ззаду піднявся ще автоматчик і почав розстрілювати нас з автомату. В батька декілька осколкових поранень невеликих, в мене – кульові, одна потрапила в шию, інша в руку», – згадує Андрій.
Після дивовижного порятунку молодий чоловік місяць пробув у лікарні, переніс чотири операції. Сьогодні його життю та здоров’ю нічого не загрожує. Про пережите випробування Андрію з батьком нагадує розстріляний позашляховик, на якому вони тікали від ворожих куль.
Наслідки «руського міру»
Російські військові повністю знищили матеріально-технічну базу підприємства. Злили з ємностей близько 50 кубів дизпалива. Склад, в якому колись зберігався соняшник, забитий розбитою російською технікою.
«Коли на них кажуть «свинособаки», то ображають цим тварин. Які ж вони свинособаки? Я навіть не знаю, яким словом їх можна назвати. Я думав це анекдот, що вони пральні машини крадуть і подібне, а ні. Вкрадені телевізори не наші базі тут стоять, меблі, мультиварки, мікрохвильовки, все сюди на місце базування свого привезли. Лежить досі те, що не встигли вивезти. Це характерна риса російської армії – вкрадені речі», – говорить Андрій Повод.
За словами фермера, підприємство зруйноване на 95%. З техніки майже нічого не залишилось, зруйновані практично всі споруди. Прямі збитки підприємства склали близько 5 мільйонів євро.
«Про відновлення господарства поки не думаємо, бо немає що відновлювати зараз. Але бажання працювати є, сподіваємось буде компенсація, буде міжнародна допомога, писатимемо скаргу в рамках української юрисдикції і в європейський суд справ людини. Зараз треба починати з нуля, батько все життя працював, аби заробити гроші та викупити це все, і ще двадцять років, аби розвинути саму справу. Що ж, це досвід, який дорого вартує, тому думаю, якось впораємось, головне, аби була підтримка», – говорить Андрій Повод.
Підготувала Дарія ПОЗНЯК
Тэги: