"Вранці стоїш у чергах, вечорами сидиш вдома": історія херсонського політолога, який пів року прожив в окупації

За його словами, життя в окупації нагадувало йому фільм "День Бабака", бо кожний день в окупації схожий один на одного.

"Цей день повторюється та наповнюється постійною сумішшю депресивної тривожності, остраху і бажанням, щоб усе це завершилося, щоб прийшла Перемога, очікуванням добрих новин", - говорить Олександр Мошнягул.

На думку Олександра, березень був найважчим, через неможливість виїхати та відчуття насування гуманітарної кризи.

"Ситуація була така: ти ідеш десь на вулицю зранку в магазин, ти бачиш чергу, ти не знаєш, що продають, але потрібно ставати, бо все стало дефіцитом. Я пам'ятаю, коли записувалися в чергу на крупи. Щоб придбати якусь гречку треба було записуватися у списки. Життя формувалося таким чином: до обіду ти стоїш в якихось чергах, щоб щось придбати. Після обіду ти сидиш вдома, а навколо мертві вулиці Херсона", - розповів політолог.

Чоловік говорить, що ціни в Херсоні зростали не лише через дефіцит, а й через спекуляції. Перше, з чим стало важко, так це з молочними продуктами.

"Перші на Таврійському кафе відкривалися без молока. Замовити можна було виключно американо, бо молока немає. Ми вставали о 5 ранку, аби зайняти чергу на Таврійському біля магазину, куди люди приїжджали зі Снігурівки. Вони продавали молочні продукти. Багатьом не вистачало, бо ці люди могли не приїхати через обстріли", - каже Олександр.

За словами Олександра, відсутність роботи та окупація спричиняють до важкого морального стану.

"Люди почали багато пити. У нас все дорожчало, продукти зникали. Але дуже швидко з'явилося пиво, яке люди придбали. По вечорах було дуже багато таких компаній. Ти виходиш і бачиш на вулиці ці патрулі орків, які на БТРах та Уралах їдуть з кулеметниками", - розказав Олександр Мошнягул.

Перебуваючи в окупації Олександр разом з іншими колегами, які вже виїхали на підконтрольну територію, досліджував настрої жителів міста, збирали факти порушення прав людини. За його словами, це було небезпечно для нього з колегами та важко - люди боялися щось говорити.

"Знаходячись у чергах, я жодного разу не чув проросійських меседжів. Дуже багато патріотичних людей було. Зберігається суттєва перевага проукраїнськи налаштованих громадян", - каже Олександр.

На перший проукраїнський мітинг прийшли тисячі людей, згадує політолог. На останній - мало. Багато активних проукраїнськи налаштованих людей виїхало.

"Це було 27 квітня, коли сотня десь вийшла. Поки ми спокійно стояли біля колишньої будівлі Приват банку, ніхто не чіпав. Тільки розгорнули українські прапори, підійшли до проїжджої частини Ушакова, то почали просто по натовпу стріляти. У нас поруч збило чоловіка, пробило йому стегно. Він уже такий в літах був. Просто фізично не могли його підняти. Він лежав. Підбігло кілька людей. Потім, коли росіяни застосували газ, то довелося тікати", - розповів Олександр.

Наразі Олександр Мошнягул продовжує займатися політичними дослідженнями, а також мріє про звільнення Херсона.