Коли минулого місяця стало відомо, що підрозділи Сил оборони покинули позиції біля села Кринки на лівобережній Херсонщині, була озвучена цифра 788 – стільки бійців вважаються зниклими безвісти на цьому плацдармі. Серед них – 32-річна морпіх Оксана П’ятак із позивним Отаман.
Історію захисниці, яка героїчно обороняла Херсонщину, розповіло видання «Слідство.Інфо», до якого звернувся брат військовослужбовиці.
За словами брата Івана, теж військовослужбовця, Оксана одразу після повномасштабного вторгнення добровольцем пішла в місцеву полтавську тероборону. Однак згодом перевелася в морську піхоту, оскільки не бажала сидіти за паперовою роботою, яку їй доручили в ТрО.
Тож у березні 2024 року в складі десантно-штурмової роти 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала М. Остроградського Оксана заїхала на ротацію в Кринки. Причому це був уже не перший її заїзд на лівий берег Херсонщини.
За словами Олександра, одного з командирів захисниці, її переконували не їхати в Кринки, пропонували перейти на керування FPV-дронами. Однак Отаман відмовилася, пояснюючи, що піхотинець із неї кращий, ніж пілот.
«Я її запитував, що ти будеш робити, якщо попадеш в полон. А вона мені казала: буду битися до кінця або стрілятись. Вона такий боєць, що її не треба було питати про мотивацію. У мене були погані передчуття, але її мотивація була – іти до кінця», – розповів Олександр.
7 березня Оксану П’ятак указом Президента нагородили медаллю «За військову службу Україні» – жінка в той час уже була на лівому березі Дніпра.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кринки вплинули на всю зону бойових дій: військовий експерт прокоментував чутки про вихід ЗСУ
Оксана П’ятак. Фото надане родиною захисниці/slidstvo.info
19 травня родина захисниці отримала офіційне сповіщення про те, що Оксана зникла безвісти в Кринках. Напередодні їй виповнилося 32 роки…
Як стало відомо, при виході з Кринків четверо бійців, серед яких була Отаман, повернули не туди й зайшли в будинок, де були росіяни.
«Вони вчотирьох тримали точку. І тримати її вже було не варто. Ми намагалися їх витягти звідти. Але оскільки це Кринки – там усе не так просто. Ми мали скинути їм надувного човна «бабою ягою» (вид дрона, – ред.) і сказали, до якої точки їм треба дійти, щоб сісти в цей човен і вибратись. За цей час, поки ми організовували цю евакуацію, у місце, де вони ховалися, влучили тричі, і їхній підвал трохи завалило», – розповів командир Олександр.
Він додав, що через обстріли зникав зв'язок із групою, а коли відновився, то бійці дізналися, що четвірка морпіхів уже в дорозі до місця, де їх чекав човен. При цьому була повна темрява, тож напрямок їм диктували по рації. Однак зв'язок знову обірвався, і це призвело до фатальних наслідків.
«Вони звернули ліворуч, а мали праворуч. Останні слова Оксани мені в рацію були: «Нас зустріли». І потім я тільки почув в радіоефірі стрілковий бій», – пригадує Олександр.
Оксана Отаман. Фото надане родиною захисниці/slidstvo.info
Що сталося далі, морпіхи, які були на правому березі Дніпра, не знають достеменно. Через деякий час у радіоперехопленнях окупантів вони почули, що «в нас три хохла, среди них баба». Але українських бійців же було четверо! Та пізніше тіло четвертого військові все-таки знайшли – його застрелили найпершого при заході до будинку, де ховалися росіяни.
Оксана з позивним Отаман – це наш солдат Джейн, кажуть побратими захисниці. Вона була таким бійцем, що могла дати фору будь-якому чоловіку.
«Ми втратили достойного воїна», – підсумовує Олександр.
***
За 8 місяців, протягом яких ЗСУ утримували плацдарм у Кринках, офіційно, за даними поліції, загинули 262 наших захисників – ідеться лише про тих, тіла яких вдалося вивезти й поховати, пише «Слідство.Інфо». При цьому 788 бійців вважаються зниклими безвісти на лівому березі Дніпра від жовтня 2023-го до кінця червня 2024 року.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Там є присутність наших військ»: військові – про плацдарми в Кринках і загалом на лівобережжі Херсонщини
Тэги: