Віталій Кім: «Раніше окупанти не хотіли на передову, а зараз вони хочуть виїхати взагалі з Херсонської області»

Зранку 14 липня Миколаїв знову зазнав масованого ракетного обстрілу. Як повідомила пресслужба Миколаївської ОВА, російські окупанти випустили по обласному центру 9 ракет із зенітно-ракетної системи С-300. За попередньою інформацією, людських жертв немає. Пошкоджено два навчальні заклади, об’єкт транспортної інфраструктури та готель «Миколаїв», який наразі є бізнес-центром. Ударною хвилею та уламками пошкоджена й будівля ТРЦ «Сіті-Центр», що розташований навпроти готелю.

Бізнес-центр, колишній готель «Миколаїв», 14 липня. Фото: місцеві пабліки.

12 липня було зафіксовано найпотужніший обстріл Миколаєва російською армією – по місту нарахували 24 прильоти. Загиблих не було, були 12 поранених. Знищено школу, пошкоджено дві лікарні, приватні будинки, підприємства комунального господарства.

Одна зі зруйнованих шкіл Миколаєва, 14 липня. Фото: місцеві пабліки.

Загалом станом на 14 липня з початку російського вторгнення на Миколаївщині пошкоджено частково або повністю 7249 цивільних об’єктів.

13 липня голова Миколаївської ОВА Віталій Кім розповів «Радіо НВ», яка наразі ситуація у прифронтовому місті та як росіяни продовжують встановлювати рекорди з втрат у регіоні.

– Скажіть, будь ласка, ви говорили про те, що цим масованим обстрілом зранку 12 липня ворог намагався помститися Збройним силам (ідеться про потужний удар ЗСУ по базі окупантів у Новій Каховці в ніч на 12 липня. – Прим. ред.). Тож поділіться найсвіжішими даними, щоб якось підтримати всіх українців і мешканців Миколаївщини, зокрема. Які успіхи мають українські Збройні сили на Миколаївщині?

– Зараз із появою техніки, яку надають наші партнери, дуже активізувався партизанський рух, який не тільки дає координати і повну інформацію, де розташовуються окупанти по Херсонській області. Але й самі долучилися і власноруч ліквідують загарбників і тих, хто з ними співпрацює. Тому зараз до окупантів дійшло, що далеко дістають наші ЗСУ. І тому в них настрої, скажімо так, упадницькі. Раніше вони не хотіли їхати на передову, а зараз вони хочуть виїхати взагалі з Херсонської області, бо не знають, куди буде спрямовано наступний удар наших ЗСУ.

– Також ви говорили, що Миколаївщина – у лідерах серед регіонів за кількістю знищених різних керівників і генералів російської федерації. Можете хоча б кілька прізвищ назвати, щоб нас додатково якось мотивувати і потішити?

– Давайте так, я взагалі не запам’ятовую прізвища цих негарних людей на загал. Я запам’ятовую лише за яких обставин це було. Я пам’ятаю, коли там у лісосмузі прилетіло, вони ховалися разом з «ДНРівцями», два джипи їхні розбили і вони очепили лісок і в пакети складали генералів своїх. На загал, коли вбивають генералів чи керівників штабу, вони очеплюють цілий район, дуже панікують, бігають, бо не знають, що далі робити. І вони, я не знаю, як так у них виходить, там же не відкритий конкурс, не демократична країна. Там вони призначають когось на південь керувати, зараз вже не нападом, не обороною, а просто тут побути. Я так розумію, що зважаючи на історичну послідовність загиблих на південному напрямку, то бажаючих зараз немає. Але будемо чекати нового російського генерала. Вони ставлять рекорди по перебуванню, як то кажуть, «отрицательный рекорд» з перебування на території окупованих територій. Чекаємо нового генерала російського, будемо ставити нові «отрицательные рекорды».

– І ще, як ви зараз оцінюєте вірогідність прямого наступу ворога на Миколаїв суходолом?

– Важко сказати. Давайте так, якщо за теорією вірогідності оцінювати — то десять відсотків.

– Десять відсотків, і це непогано на сьогоднішній день.

– Саме так. Десять відсотків є, ну і добре.

– Яка небезпека для міста з моря, розкажіть, будь ласка?

– Для міста майже немає, для регіону — це більше стосується Одеського регіону щодо висадки. Але вони готові з першого дня до висадки десанту. Десант, за тими ж перехопленнями, вони теж не дурні, вони не хочуть висаджуватися без підтримки суходолом. Тому висадка — не буде в напрямку Одеси. А що стосується місця, то в нас найскладніший в Європі фарватер, бо до нас треба ще дійти, щоб висадитися. Тому загрози з моря не бачу.

– Ви вже згадали про самий обласний центр. Як живе Миколаїв у ці дні під час постійних повітряних тривог і ракетних обстрілів, а зараз їх дійсно побільшало?

– Коли сонце сяє — то живеться добре, ми всі посміхаємося. Коли дощик — усі ховаються, ховаються більше, ніж від обстрілів. Тому так і живемо, усі призвичаїлися до війни і живемо свої життям, і ховаємося, коли по нас стріляють.

– Як багато місцевих жителів залишили Миколаїв і загалом межі області? І чи багато виїжджають саме зараз, у них є такі можливості?

– Можливості є, у нас відкрите місто, курсують рейсові автобуси і таке інше. На зараз більше 50 відсотків мешканців виїхало, там 55 дітей відсотків. Але збільшилася кількість, повертаються в Первомайський і Вознесенський райони, де більше безпечніше. Тому в нас нерівномірна кількість людей зараз в області. І багато людей з прикордонних, скажімо так, прифронтових районів переїхали в безпечніші райони нашої області.

– Щодо вивезення українського зерна і розблокування українських портів. Після звільнення Зміїного, здається, ситуація зрушила з мертвої точки. Що відбувається в порту Миколаєва? Там ще залишаються зарубіжні судна заблоковані через війну?

– Так, у нас шість портів, там заблоковані судна іноземних держав. На складах є зерно, але ми не можемо нічого зробити. І ці перемовини на зараз йдуть щодо одеського напрямку, бо якщо ми зможемо, ми будемо дуже раді, але я гадаю, що це не на часі, це наступний крок по перемовинам. Зараз ми просто чекаємо, збираємо врожай.

– І ще про партизанський рух запитання. Скажіть, будь ласка, чи не заважають спати вибухи складів загарбників з боку окупованого Херсона?

– Ви знаєте, з тими людьми, що я спілкуюся, вони радіють. Вони радіють, коли це знімають, і вони дуже довго чекають. І був час, коли вони втомилися, почали від’їжджати, а зараз вони знову чекають і розуміють, що ЗСУ просувається в напрямку Херсона. І вони радіють, коли знищують ворожу техніку і боєкомплекти.

– Знаю, що в Миколаєві були великі проблеми з питною водою. Чи вирішено питання зараз?

– Це складне питання. Питна вода в нас є, ми її підвозимо, але її немає в кранах. У кранах є технічна вода, яка використовується для загальних потреб. Це питання складне, воно вирішиться. Самий простий спосіб — це повернути території, які загарбники зайняли в Херсонській області, і відновити водовод з Дніпра, що ми і плануємо зробити.

– Обов’язково зробимо. І особисте запитання, особисто я захоплююсь вашою розважливістю, спокоєм, мужністю. Де ви берете сили, де черпаєте ресурси у боротьбі з ворогом?

– Від наших миколаївців. Коли ходиш по вулиці, бачиш людей, то вони всі налаштовані тільки на перемогу. Тому у нас такий на загал настрій миколаївський.

– А розкажіть, ви щоранку починаєте свій робочий день з того, що йдете вулицями Миколаєва? Як це відбувається?

– Та ні, я не ходжу щоранку вулицями Миколаєва, але я ж спілкуюся з людьми, пересуваюсь вільно містом, тому я бачу, які настрої в миколаївців.