У неділю, 15 січня, російські окупанти здійснили масований обстріл Херсона, вдаривши по цивільній та критичній інфраструктурі. Поранено семеро людей. Як повідомив заступник глави Офісу президента Кирило Тимошенко, росіяни «знали, куди завдають удари».
«Ворожі снаряди уразили приміщення, де працюють представники Червоного Хреста. Через обстріл виникла серйозна пожежа. Працюють рятувальники. Інформації про постраждалих немає», - написав Тимошенко в телеграм-каналі й додав фото (див. вгорі).
Цю ж будівлю окупанти обстріляли в середині грудня минулого року. Тоді загинула волонтерка та членкиня загону швидкого реагування Червоного Хреста Вікторія Яришко.
Також росіяни поцілили в центр реабілітації дітей з інвалідністю: у будівлі вибито вікна та двері, пошкоджено стіну, заявив глава Херсонської ОВА Ярослав Янушевич.
«Російські снаряди впали поруч з приміщенням студентського гуртожитку. Обстріляли рашисти й приватні та багатоквартирні будинки. Атакували й обʼєкт критичної інфраструктури. Будівля підприємства та прилегла територія зазнала руйнувань», - додав Янушевич.
Вдень окупанти обстріляли медичний заклад у Херсоні, будівля зазнала пошкоджень. Однак від ворожої атаки жодна людина не постраждала.
За словами голови ОВА, надвечір було відомо про 7 поранених через російські обстріли Херсона, з них одна людина перебуває в тяжкому стані..
Херсон живе під щоденними обстрілами російських військ. Окупанти б’ють по місту з лівого берега Дніпра — накривають житлові райони реактивною артилерією, працюють танки та міномети.
Кілька днів тому в Дніпровському районі Херсона внаслідок ракетного обстрілу на місці прильоту утворилася величезна вирва, яка за лічені хвилини перетворилася на озеро. Ось що розповіли херсонці, які стали свідками того обстрілу чи постраждали від його наслідків, виданню Freeдом:
Тетяна Іванівна: «Водопровід ішов у нас. Видно, влучило і розбило магістраль водопровідну. Тепер людям таке горе».
Удар був такої сили, кажуть люди, що стовп землі засипав квартири на верхніх поверхах. На нижніх — зовсім по коліно. Прибирати землю доводилося лопатою.
Сергій: «Настільки був потужний вибух, що весь цей прибудований балкон підняло і гримнуло. Одна стіна відійшла і підлога провалилася. Під балконом є підвал, і вся підлога провалилася туди вниз».
Російські окупанти б’ють у район цього будинку не вперше. Місяць тому від удару вилетіла лише частина вікон, а зараз не вціліло жодного. Купи скла, вирвані балкони, більшість квартир не придатні для проживання.
Тетяна Іванівна: «Десь 15 градусів зараз у квартирі. Це з опаленням. Ми вчора вмикали кондиціонер, так підняли температуру в одній кімнаті до 17 градусів. Холодно».
Через постійні обстріли Тетяна виїхала з Херсона. Дзвінок сусідів змусив жінку терміново повернутися, щоб упорядковувати зруйноване житло. За її словами, найбільші проблеми прийдуть зі снігом і дощем — дах повністю розбитий, його потрібно ремонтувати.
«Ось сьогодні нам обіцяли привезти будматеріали, але щось досі немає. Ще частина квартир стоять відкриті, зруйновані. Людей немає, вони виїхали за кордон», — додає жінка.
А от жительці Херсона Лідії Петрівні — 80 років, і їхати їй нікуди. Вона зізнається, що досі не розуміє, як залишилася жива. Тепер потрібно думати, як грітися в морозні дні.
Лідія Петрівна: «Тепер скло треба. Холодно. Плівочка-то холодна. Коли прилетіла ракета, я була вдома, на кухні. Моє там ліжко стоїть там, де скло вилетіло. Якби я зазвичай лежала на своєму ліжку, мене б там склом засипало».
Практично всі вікна вже забиті фанерою. Із цим місцевим жителям допомагають волонтери. Сергій до війни жив в Олешках, на початку повномасштабної війни він виїхав на захід України, а зараз допомагає жителям звільненої частини рідної області.
Сергій: «Ми робимо це безплатно. Ми приїжджаємо, запитуємо в людей: кому потрібно — одразу допомагаємо».
Світлана: «Падлюки. Вибачте, я по-іншому хочу сказати, але не можна. Що творять! Я вже бачила приліт тут. У мене на руках чоловік помер, коли був вибух. І коли влетіла через три будинки ракета теж. Приватний будинок маленький, його й не видно того будинку. І дитина бігала. Дитину ту буквально розірвану забрала швидка».
Людмила: «Стріляли день і ніч. Це неможливо витримувати! Я їхала в інший мікрорайон ночувати, тому що навіть виспатися неможливо. Постійно в коридорі сидиш зігнута. Але сьогодні, тьху-тьху, слава Богу спокійніше».
У місті немає відчуття безпеки. Жертвою окупантів може стати кожен. Тим часом тут почали облаштовувати мобільні бетонні укриття. Одне із таких розташоване поруч із місцем, де напередодні Різдва загинули 11 людей. Ще три таких бетонних укриття незабаром з’являться в інших районах міста.
Анна: «У разі потреби будемо користуватися, звичайно. Дай Боже, щоб нам не знадобилося це все. Хоча до цього місця ще потрібно добігти».
Тэги: