Станіслав Іванов
9 травня, День перемоги та «велика вітчизняна війна» – велика частина кремлівських «скрєп», основа сьогоднішньої воєнної пропаганди РФ. Сакральна дата для путінізма, гасло якої еволюціонувало від «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» до цинічного «Можемо повторити».
До повномастабного вторгнення Кремль вкладав мільярди доларів на поширення та популяризацію «свята на кістках» ветеранів Другої світової війни в Україні, просуваючи наратив про один народ-переможець. Особливо росіяни активізувалися після Помаранчевої революції, коли диктатор Путін, дивлячись на події в нашій державі, явно побачив загрозу своєму режиму. На Червоній площі злякалися, що росіяни також можуть вийти на протести проти корупції та путінізму, а силова машина тоді ще не набрала сьогоднішніх обертів. Тому політтехнологи зробили ставку на «єдність» навколо Дня перемоги. І саме тоді з’явилася та сама «георгіївська стрічка» на противагу стрічок помаранчевих, які символізували підтримку Ющенка й демократії в нашій державі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Побєдобєсіє» набирає обертів: перед 9 травня ворог розкидає агітаційні листівки
Революція Гідності та початок російського вторгнення в Крим і Донбас не зупинили тихе просування «победобєсія». Путінський режим ще більше активував агентів в Україні. Зокрема, у Херсоні, де росіяни намагалися повторити сценарії «кримської весни» або створення так званої «ХНР» (херсонської народної республіки). Однак плани окупантів тоді провалилися завдяки патріотизму херсонців. Але пропаганда «победобесія» нікуди не зникла, як і її популяризатори. Тож, хто в Херсоні просував російські наративи про «можемо повторити» та «один народ»? Розповімо про найяскравіших персонажів.
Апологет «російських цінностей»
Мабуть, найперший, хто згадується в контексті проросійської пропаганди в Херсоні, – Кирило Стремоусов. Він був не просто «міським божевільним», а системним провокатором, чия діяльність чітко координувалася російськими силами. Його постать є класичним прикладом того, як тревел-блогер, а згодом простий маргінал перетворюється на інструмент гібридної війни.
Стремоусов не з’явився нізвідки. Його «політичний» шлях розпочався у 2013 році, коли він зареєстрував ГО «За Президента України», та відкрито підтримував утікача й завжди «легітимного» Віктора Януковича. Показовим є фото Кирила Стремоусова з портретом біглого «гаранта» на сесії міської ради. Згадку про фінансування діяльності провокатора знайшли журналісти в документах та записах у резиденції Януковича Межигір’ї після його втечі.
Далі в його житті та кар’єрі з’являється херсонський осередок організації зрадника й кума Путіна Віктора Медведчука «Український вибір» – абсолютна проросійська історія про просування ідей «російського світу» та протидію євроінтеграції. Її активні учасники згодом увійшли до команди кандидатки в мери міста Тетяни Томіліної у 2015 році. Остання навіть не приховувала прихильності до путінського режиму та видавала в етері місцевих телеканалів фейки про «американські біолабораторії» ще задовго до того, коли це стало мейнстрімом.
9 травня для Стремоусова – чи не найголовніший «робочий день». Разом із іншими проросійськими силами він організовував провокації та створював конфлікти з українськими активістами. У 2013 році він організував пробіжки «Спасібо за побєду» під прапорами ультраправих російських організацій.
Він свідомо йшов на зіткнення з українськими активістами та правоохоронцями задля створення картинки для російських медіа про нібито «напад нацистів на ветеранів».
«Креативною» провокацією варто вважати «пряму трансляцію» на Youtube параду перемоги в Херсоні, яку організував Стремоусов на своєму каналі 9 травня 2020 року в самий розпал COVID, коли всі масові заходи були заборонені. Виявилося, що відео з параду минулорічне, а поліція тоді заявила про перевірку інформації.
Узагалі діяльність Кирила Стремоусова завжди викликала питання до правоохоронних органів: чому йому все сходить з рук? Він неодноразово погрожував місцевим медіа, а у 2019 році був причетний до стрілянини в пресклубі газети «Новий день», де застосував травматичну зброю та сльозогінний газ. У 2018 році він очолив групу людей, які намагалися відбити у співробітників СБУ затриманого кримського колаборанта Сергія Османіна під час його конвоювання. Відомі випадки, коли він вривався до кабінетів місцевих чиновників (наприклад, мера Херсона), влаштовуючи публічні акти приниження під запис на камеру.
Здавалося б, що в серпні 2020 року Стремоусова було викрито, але… Тоді контррозвідка СБУ провела обшук у пропагандиста в межах викриття діяльності агентурної мережі ФСБ РФ. Попри доволі гучну в Херсоні подію, Стремоусов залишився на свободі, а його причетність до російських спецслужб (у чому ніхто з херсонців не сумнівався) підтвердилася вже після початку повномасштабного вторгнення.
Він очолив так званий «Комітет порятунку за мир і порядок» (16 березня 2022 року), а згодом став «заступником голови» окупаційної адміністрації. Його роль полягала у створенні агресивного інформаційного фону: він записував відео зі зверненнями до Зеленського, погрожував «зачистками» патріотам і журналістам, обіцяючи їм «тюрми та катування».
Завершив кар’єру Стремоусов 9 листопада 2022 року – за 2 дні до того, як ЗСУ увійшли в Херсон. Офіційна версія окупантів – ДТП під Генічеськом. Однак є версія, що Стремоусова зачистило ФСБ та російські окупанти після його критики тодішнього міністра оборони РФ Сергія Шойгу. Останньому Кирило запропонував застрелитися, як це належить «справжньому офіцеру», коли стало відомо, що кремлівська армія почала втікати на лівобережжя Херсонщини.
Гауляйтер та його оточення
Якщо Стремоусов виконував роль вуличного провокатора, то Володимир Сальдо представляв «системну» частину проросійського впливу. Колишній мер Херсона та колишній народний депутат роками зберігав політичну вагу в Херсоні, використовуючи свій авторитет для легітимізації проросійських наративів у більш стриманій формі. До повномасштабного вторгнення він намагався грати роль поміркованого політика, проте саме його структури забезпечували логістичну та організаційну підтримку акцій, що розмивали українську ідентичність регіону.
Ще до 2014 року Сальдо мав тісні зв’язки з російськими політичними колами. Він виступав в етері російського федерального каналу в програмі пропагандиста Володимира Соловьйова, спілкувався в Москві зі зрадниками Миколою Азаровим та Олексієм Журавком, фотографувався з путінським актором Олексієм Пореченковим. У 2016 році він потрапив у гучний скандал у Домініканській Республіці, де його звинувачували у викраденні людини. Тоді ж з’явилися аудіозаписи, на яких людина з голосом, схожим на Сальдо, обговорювала співпрацю з ФСБ РФ.
Сальдо використовував «м’яку силу». Його роль у просуванні проросійських наративів до 2022 року включала співорганізацію заходів до Дня перемоги. Це не були відкриті антиукраїнські мітинги, але вони завжди проходили в естетиці, максимально наближеній до російського формату, з акцентом на «спільній історії» та завуальованій критиці декомунізації.
Через підконтрольні ресурси він формував порядок денний, де піддавалися сумніву проєвропейські реформи, а акценти зміщувалися на економічні вигоди від зв’язків із РФ.
З початком повномасштабного вторгнення Сальдо певний час зберігав мовчання. Проте вже 13 березня 2022 року він з’явився на мітингу під російськими прапорами біля будівлі ОДА, хоча пізніше намагався виправдатися, нібито його «примусили» або він прийшов «заради спокою в місті».
Остаточно маски було скинуто 26 квітня 2022 року, коли окупанти призначили його «головою військово-цивільної адміністрації» Херсонської області. Він став ключовим інструментом легітимізації окупації.
Не менш важливою була ідеологічна робота, яку координувала Тетяна Кузьміч. Як очільниця організації «Руська школа», вона займалася впровадженням російських культурних стандартів в освітній простір Херсона. У 2020 році СБУ навіть затримувала її за підозрою в шпигунстві, проте завдяки юридичним маніпуляціям вона вийшла на волю. Саме Кузьміч готувала інтелектуальне підґрунтя для колабораціонізму серед освітян. Сьогодні вона продовжує працювати на окупантів як «заступниця губернатора», займаючись русифікацією захоплених територій.
Також варто згадати Ігоря Телегіна та Георгія Каленова, які через ветеранські та громадські організації мобілізували протестний електорат для створення масовості під час провокацій 9 травня. Вони були тими, хто підтримував міф про «спільне минуле» як підставу для заперечення українського суверенітету. Більшість із цих діячів або втекли до Криму та Росії ще до 2022 року, або обійняли другорядні посади в окупаційних структурах на лівому березі Дніпра.
Опоблок, ОПЗЖ та КПУ
Діяльність трьох партій на захист «російського світу» варто об’єднати в один блок. Саме вони найактивніше проводили пропагандистські заходи з проросійською та радянською символікою, незважаючи на заборону. І тут варто виділити ключових фігур, які найактивніше просували наративи з кремлівським методичок.
Василь Федін: «Утиски промисловості та мови»
Василь Федін (Опозиційний блок) майстерно поєднував статус промисловця, будучи директором «Смарт мерітайм груп» проросійського олігарха Новинського, з політичною риторикою «жертви». Його цитати часто стосувалися того, що українська влада нібито нищить зв’язки з РФ, що призводить до занепаду заводів:
«Ми втрачаємо не просто ринки, ми втрачаємо цілі галузі через ідеологічну сліпоту. Херсонські суднобудівники могли б мати замовлення, але політика Києва робить нас ворогами для традиційних партнерів», – заявляв Федін на мітингах.
Щодо мови та 9 травня Федін часто підкреслював:
«Сьогодні намагаються переписати історію, заборонити нам святкувати День перемоги так, як ми звикли. Це прямий тиск на нашу ідентичність і пам’ять наших дідів».
Федін, на відміну від Сальдо, не став публічним гауляйтером, але його політична кар’єра в Україні фактично завершена. Він виїхав з Херсона. За останніми даними, він намагається дистанціюватися від колишніх соратників-колаборантів, проте його роль у підготовці «ґрунту» задокументована роками його проросійських заяв.
Єгор Устинов: ОПЗЖ та «Безсмертний полк»
Єгор Устинов був головним куратором «Безсмертного полку» в Херсоні від ОПЗЖ та Опоблоку. Він перетворив вшанування пам’яті на партійний піар-захід з автопробігами та провокаційною символікою.
«Ми не дозволимо стерти нашу перемогу! Поки в Києві намагаються підмінити поняття, ми в Херсоні вийдемо з портретами наших героїв. Це наш обов’язок перед історією» – одна з цитат Устинова.
Саме Устинов активно просував тезу про «мовну дискримінацію», стверджуючи, що захист української мови – це «шлях до розколу країни та порушення прав мільйонів громадян».
Після початку вторгнення Устинов спочатку зник із публічного поля, а навесні 2022 року звільнився з посади заступника голови облради. На початку 2023 року він скандально виплив у Києві на посаді в «Київгазі», але після обурення громадськості був звільнений. У липні 2025 року стало відомо, що він перебуває в Європі, де потрапив у важку ДТП разом з іншою ексдепутаткою облради Весною Мартиновою. Наразі він фактично є втікачем, який не подає декларації та не бере участі в житті громади.
Катерина Самойлик та ідеологічна «червона» база
Катерина Самойлик (КПУ) була найбільш радикальною в риториці щодо «утисків». Для неї будь-який крок України до незалежності був «фашизмом».
«Сьогодні в Україні відбувається реабілітація нацизму. Заборона комуністичної ідеології – це розправа над правдою. 9 травня – це останній бастіон, який ми маємо втримати», – цитата Самойлик з інтерв’ю.
Вона прямо звинувачувала українську владу в «геноциді російськомовного населення» через закон про освіту.
Сьогодні Самойлик залишається в тіні. Після 2022 року її активність звелася до мінімуму, щоб уникнути прямої кримінальної відповідальності, проте її ідеологічні вихованці, як-от Вадим Ільмієв, відкрито пішли в окупаційну владу. Вона, як і багато інших «старих комуністів», фактично стала політичною мумією, що дочекалася «своїх» і розчарувалася в результатах.
До лютого 2022 року проросійська мережа в Херсоні не була стихійною, і це лише мала її частина. Це були ті самі люди, які 8 років експлуатували тему 9 травня для розколу суспільства. Більшість із них зараз переховуються на окупованих територіях, очікуючи на вироки українських судів. Однак деякі учасники політичних проросійських шабашів сьогодні продовжують жити в Херсоні та провадити доволі успішний бізнес, а суспільство наче не помічає колись активних кремлівських діячів, які колишніми, як показує практика, не бувають.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як окупанти використовують 9 травня для зомбування дітей на ТОТ Херсонщини
На головному знімку: 9 травня в Херсоні (2020 рік) з масовими порушеннями карантину та використанням забороненої символіки. Ініціатором виступили представники забороненої в Україні проросійської партії «ОПЗЖ».
Скриншот із сюжету ІРС-Херсон
Дарина Лапіна
