Марина Поліщук
Українські захисники на фронті часто є рятівниками й друзями для чотирилапих і пернатих – тварини стають частиною побуту військових. Про дружбу з котами та порятунок одуда «Гривні» розповів військовослужбовець, який нині захищає Херсонщину.
На передовій, у місцях тимчасового розташування, дорогою до виконання бойових завдань або під час перепочинку поруч із військовими часто з’являються несподівані супутники. Коти, собаки й навіть птахи стають частиною фронтового життя, нагадуючи про мирний світ і прості цінності, заради яких триває боротьба.
Наші захисники рятують тварин, і саме такі, на перший погляд, непомітні вчинки свідчать про здатність зберігати людяність навіть там, де навколо – смерть і розруха. А тварини, своєю чергою, рятують воїнів від самотності, розпачу, нагадують про родинний затишок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хвостаті продавець, спортсмен і місцевий авторитет: херсонці поділилися фотографіями своїх улюбленців та історіями про них
«Мій бойовий шлях нині тісно переплетений з котами», – каже військовослужбовець із Херсона Володимир, який сьогодні захищає рідний край від ворога у складі однієї з бригад морської піхоти. У розмові з «Гривною» захисник поділився історіями про свій фронтовий побут та чотирилапих співмешканців.
Котики та… котики
Українських захисників часто називають котиками – на знак вдячності за захист, а ще – у порівняння з хижаками родини котячих, які безшумно, але впевнено боронять свій дім. Крім того, військові часто надають прихисток пухнастикам прямо на позиціях.
«Спочатку до нас приблудилася одна кішка, ми дали їй ім’я, нагодували – так вона й залишилася з нами. На іншому місці нашого розташування теж була кішка, Мурка, її ми теж прикормили й вона привела трьох кошенят», – розповідає Володимир.
Мурка з кошенятами живе в херсонських захисників
«Якось ще навесні я вийшов на вулицю покурити, чую – десь жалібно пищить кошеня, – продовжує військовий. – Знайшов – лежить у кублі, маленьке – лиш кілька днів від народження. Кицьки поруч немає. Ну, я вирішив почекати – може, десь побігла. Через дві години повернувся – так і лежить саме, трясеться від холоду. Тож я забрав малечу.
Що з ним робити, чим годувати? Телефоную дружині – на годиннику вже майже північ. Вона каже – шукай піпетку. Ну я знайшов у нас лише шприц, а молоко в мене завжди є – купую собі до кави. Підігрів молоко, нагодував – і так усю ніч, через кожні дві години. Дружина ще порадила змочити в теплій воді тканину та поводити по попці кошеняти після годування. Так і зробив – так воно мені всю руку обпісяло (сміється).
А зранку згадав про нашу другу кішку з кошенятами, яка живе в іншому місці розташування. Кошенята в неї вже підросли, але одне ще смоктало мамине молоко. Телефоную хлопцям, кажу – везіть Мурку сюди, є для неї ще одна дитина.
Привезли, а вона не хоче приймати чуже кошеня. То я клав малого до неї, лягав разом з ними, гладив Мурку, заспокоював, казав, що вона має прийняти кошеня. І спрацювало! Вигодувала вона нашого знайду».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Людяність серед жорстокої реальності: як херсонці рятують тварин
Мурка та її прийомне кошеня, яке знайшов Володимир
«Тепер ти – як папка»
Сьогодні вся ця зграя кошачих живе разом із херсонськими захисниками. А ті не просто годують котів, граються з ними, а ще й мають своїх улюбленців.
«Одне з Мурчиних кошенят прив’язалося до мого побратима – ходить за ним слідком, сплять разом. А в побратима вибиті зуби – під час окупації Херсона він був у полоні, то рашисти вибили. І от нещодавно його кошеня гралося і не знаю вже, що там сталося, але воно випадково теж зламало собі зуба! Тепер обоє беззубі. Побратим сміється, каже котові: «Тепер ти без зубів – як папка», – розповідає військовий.
Кошенята вже виросли. Вони спокійно поводяться, бо тут вони – під захистом
Черв’ячки для одуда
Поки Володимир був у відпустці, інший його побратим врятував пташеня одуда, що випало з гнізда.
«Повертаюся з відпустки, а в нас у розташуванні, окрім котів, уже живе й одуд, – каже захисник. – Мій побратим його врятував від смерті зовсім маленьким. Гніздо було під стріхою – з нього випали троє пташенят. До двох дісталися коти, а третього побратим встиг врятувати.
Почав замовляти в інтернеті спеціальних черв’яків та вигодовувати пташеня. Причому спочатку різав черв’яків на шматочки, бо малий не міг проковтнути великого. Прочитав в інтернеті все про одудів, що в них довгий клюв і короткий язик, тому великі птахи підкидають собі їжу в повітря й хапають, а маленькими їх треба годувати. Ось так з рук і вигодував».
Пташеня одуда, врятоване захисниками Херсонщини
«А тепер одуд, який підріс та вже оперився, вважає його, мабуть, своїм батьком – дуже звик до нього й нікуди не хоче летіти. Побратим і досі купує йому черв’ячків та потихеньку вчить літати», – сміється Володимир.
Одуд підріс, але так і живе біля військових
Так і живуть разом – херсонські захисники та їхні пухнасті й пернаті помічники. Серед похмурих військових буднів є місце для таких маленьких історій, які змушують усміхнутися і нагадують, що доброта, турбота й людяність нікуди не зникають і під час війни.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Херсонські комунальники рятують тварин із червоної зони
Усі фото надані «Гривні» військовим Володимиром
Ян Ярчук
